ДРАПАК

дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). дава́ти дра́пка. Пан совітник скоро перечує, що вона (жінка) пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). да́ти дьо́рки. Становий поїхав, а їх (Чіпку з товариством) звелів ще кріпше держати (в чорній), щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний).