ДОШКА

в до́шку, фам. Дуже сильно. Хлопці довго і вперто опрацьовували текст і позаморювались “у дошку” (І. Микитенко).

від до́шки до до́шки, перев. зі сл. прочита́ти, чита́ти і под. Нічого не пропускаючи, від початку до кінця; повністю. Хоча в них (часописах) не було нічого цікавого.., проте він (капітан) прочитував їх від дошки до дошки (І. Франко); Читаю ваш журнал від дошки до дошки. Цікавить мене все (З журналу); // Абсолютно все, в деталях. “Цікаво було б розворушити роман і самої Марти Кирилівни. Я ж знаю її давній роман з Бичковським, як-то кажуть, од дошки до дошки...” — подумала Христина (І. Нечуй-Левицький).

до гробово́ї (рідше до су́дної) до́шки. До кінця життя, до смерті. Мати ще й до нині плаче, а в мене й до гробової дошки не перестане боліти (І. Франко); Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Укр.. присл..).

свій у до́шку, фам. Близький за переконаннями, поглядами, настроями і т. ін. — Бойовий народ ваші кореспонденти… Я там у вас з одним познайомився, забув, як прізвище… Свій у дошку, дарма, що підполковник! (Л. Первомайський); // Простий. — Ось вам, будь ласка! — обернувся до глядачів Тимощак. — Такий собі з вигляду свій в дошку, а не признається! (Н. Тихий).

ста́вити / поста́вити на одну́ до́шку кого, що, з ким—чим. Прирівнювати кого-, що-небудь у певному відношенні до когось, чогось. Галицькі народовольці ставили на одну дошку чесного великоруського хлопомана Ів. Аксакова з бюрократом п. Катковим, а то й з обскурантом п. Гаворським (М. Драгоманов); Їх (секту самаритян) ставили на одну дошку з язичниками, а ненавиділи ще більше (З журналу); — Турбая на одну дошку з Вишиваним поставила… А Турбай — то зовсім інша стаття! (С. Рудько).

як (мов, ні́би і т. ін.) потопа́ючий за соломи́нку, зі сл. схопи́тися, хапа́тися і под. З останньою надією. — Дозвольте вас супроводжувати, — схопився (Тарас), як потопаючий за соломинку.— Прошу! Ми будемо вам дуже вдячні (Василь Шевчук). мов потопа́ючий за до́шку. Тепер Мирон зрозумів, що вона говорить. Схопився за її руки, мов потопаючий за дошку: він усвідомив, що означають Вірині слова (Р. Іваничук).