ДОТОРКАТИСЯ

землі́ (доро́ги) не доторка́тися (не дото́ркуватися). 1. зі сл. бі́гти, тіка́ти і под. Дуже легко, швидко. Вітер жене, шумить, вона біжить, не оглядаючись і не доторкаючись землі (Н. Кобринська). 2. зі сл. ходи́ти, іти́ і под. З почуттям власної гідності; гордо, пишаючись. Діла йшли дуже добре. Леон Гаммершляг ходив, землі не дотикаючи з гордості і радості (І. Франко); Буйна радість хвиля за хвилею стала огортати його (Грицька) .. Йшов він і здавалося йому, що дороги він не доторкається (С. Васильченко).

(і) па́льцем (пу́чкою) не доторка́тися / не доторкну́тися до кого і без додатка. Не зачіпати, не кривдити кого-небудь. Який би сердитий не був (батько), ніколи і пальцем не доторкувався до Василька (Григорій Тютюнник); — Таке диво,— говорить сусіда.., забачать (розбійники) — ти вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був — і пучкою не доторкнуться (Марко Вовчок).