ДОСИТЬ

ма́ти ру́ку, перев. де. Користуватися чиєюсь підтримкою, допомогою, протекцією і т. ін. (перев. впливової, знаної людини). (Дід:) Він скрізь руку має, а ми що? (І. Карпенко-Карий); В райцентрі він свій чоловік, руку має… (К. Гордієнко); Не такого вона роду, щоб її вислали. Вона скрізь руку має (І. Микитенко); Але прикинув (Варчук), що мати в губернії таку руку — велике діло (М. Стельмах). — Важко правди добитися, коли не маєш там руки (О. Гончар). ма́ти до́сить си́льну ру́ку. Він мав там досить сильну руку в особі одного свого колишнього товариша по службі (Олена Пчілка). ма́ти свою́ ру́ку. Та все-таки він (князь) підозрівав, що Іван сяк чи так мав у тім “случаю” (випадку) свою руку (І. Франко).