ДОРОГА

доро́ги розхо́дяться / розійшли́ся чиї. Хто-небудь припиняє взаємостосунки з ким-небудь через життєві обставини, розбіжність поглядів, інтересів і т. ін. Може, .. назавжди розійдуться їхні (Тані й Богдана) дороги і ніколи вже не буде їхнього солодкого вимріяного щастя (О. Гончар).

доро́ги схо́дяться (схре́щуються) / зійшли́ся (схрести́лися) кого, чиї. Хто-небудь зустрічається з кимсь у житті, має спільні інтереси, вступає в певні стосунки. Кобзар Білорусії — Янка Купала читав “Заповіт” нашого Тараса у своєму перекладі. І тут сходились дороги щирих народних поетів (Т. Масенко); — Ми ще стрінемось, пане сотнику! .. Ще зійдуться наші дороги (М. Стельмах); В цім місті вишневім колись Дороги наші схрестились (І. Вирган). дорі́жки схрести́лись. — Аж ось де схрестились наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе… (Григорій Тютюнник).

збива́ти / зби́ти з шля́ху́ (з доро́ги, з ку́рсу і т. ін.) кого. Впливаючи якимсь чином, змушувати кого-небудь відходити від власних переконань, намірів, дій. Людину, котра вірить у правоту своєї справи, збити з обраного шляху неможливо (З журналу); В обох нас вітрами засмалені лиця. Ніщо нас із курсу в труді не зіб’є (С. Олійник).

збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, з шляху́ і т. ін.). Втрачати правильний напрямок у діяльності, поведінці; збочувати. Та не сама я на шляху тяжкому, Я не сама мандрую в світ широкий. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка). збива́тися з дорі́жки. — Мене, Соломоновичу, от що пече: здається, з прямої доріжки ми збиватися стали (А. Дімаров).

зверта́ти / зверну́ти з доро́ги (з шля́ху́). Відходити від своїх переконань, поглядів, принципів, змінювати їх. З раз обраної на поетичній і на життєвій ниві дороги Шевченко вже ніколи не звертав (Слово про Кобзаря); Ти (В. Сосюра) теплу ніжність до людини Узяв, як хліб, у творчу путь. Хто шлях обрав собі єдиний, Тому із нього (з шляху) не звернуть (М. Рильський).

землі́ (доро́ги) не доторка́тися (не дото́ркуватися). 1. зі сл. бі́гти, тіка́ти і под. Дуже легко, швидко. Вітер жене, шумить, вона біжить, не оглядаючись і не доторкаючись землі (Н. Кобринська). 2. зі сл. ходи́ти, іти́ і под. З почуттям власної гідності; гордо, пишаючись. Діла йшли дуже добре. Леон Гаммершляг ходив, землі не дотикаючи з гордості і радості (І. Франко); Буйна радість хвиля за хвилею стала огортати його (Грицька) .. Йшов він і здавалося йому, що дороги він не доторкається (С. Васильченко).

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

з широ́кої доро́ги, зі сл. банди́т, розбі́йник і под. Запеклий, невиправний (про злочинця). — Бандит він із широкої дороги! — А коли бандит, чого зв’язалась? (Є. Гуцало).

на Бо́жій (оста́нній) доро́зі. У передсмертному стані. Аж здивувавсь (панотець), що така здорова дівка, у три дні, як занедужала, а вже й на Божій дорозі (Г. Квітка-Основ’яненко); Робила й не спала (Катря), поки аж .. сон її обняв коло колиски. Прокинеться,— до дитини, а дитинка вже на Божій дорозі (Марко Вовчок).

на доро́зі (на ву́лиці, на смі́тті́ і т. ін.) не валя́ється. Має неабияку вартість, позитивні якості, високо цінується і становить рідкість. — Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями (О. Гончар); — Пошукай, Омеляне, собі такого робітника в місті або на цукроварні.— Чортзна-що — скоро знайдеш, а такі, як Волошин, на вулиці не валяються... (М. Стельмах); // Може стати в пригоді, бути потрібним для чого-небудь. Радився з сусідою, яку частку левадки відписати мені, а яку моєму братові. Воно хоч і по чверть десятини, а все-таки на вулиці не валяється (П. Панч); А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків (свататись) (М. Стельмах). по доро́зі не валя́ється. Розум, молодче, по дорозі не валяється (Леся Українка).

на слизькі́й доро́зі. За ризикованих, небезпечних, незаконних обставин. Допорався (Чіпка в коморі) як знав; вирнув — та й наткнувся на сторожа… Чи пан, чи пропав?.. На слизькій дорозі більше пропадає під такий час (Панас Мирний).

по доро́зі кому, з ким. 1. Хто-небудь поділяє чиїсь погляди, переконання, прагнення і т. ін. — Тепер вся наша Чаплинка,— пояснює старий Килигей синові,— вважай, що мобілізована… — Проти кого? — Проти біляків, і проти француза, і проти грека…— Тоді нам з вами по дорозі (О. Гончар); Про себе він давно вирішив, що з Дмитром йому не по дорозі (М. Ю. Тарновський). 2. У тому самому напрямку, туди ж. І просить він (Кармель) дівчину: — Сідай, дівчино, на мій віз, я підвезу тебе до Ланів, мені по дорозі (Марко Вовчок); Разом вийшли на вулицю. Виявилось, що їм по дорозі (А. Головко).

при би́тій доро́зі. На людному місці, на місці великого руху, скупчення людей. Пішла селом, Плаче Катерина .. Як тополя стала в полі При битій дорозі; Як роса та до схід сонця, Покапали сльози (Т. Шевченко); — Він (Денис) подав Тимкові мозолясту руку і .. пішов вайлуватою ходою .. Ні туги, ні суму не було в його очах, немовби він розпрощався не з односельчанами, а з випадковими супутниками при битій дорозі (Григорій Тютюнник).

ста́ти / стоя́ти (става́ти) на доро́зі (попере́к доро́ги) кому. Зробитися, виявитися перешкодою комусь у досягненні якоїсь мети. Чи стати мені синові на дорозі, чи ні? Шкода й сина, шкода й себе… Треба людей попитати, чи не лиха, чи робоча Соломія (М. Коцюбинський); (Батура:) Я випадково став їм на дорозі… Треба зійти… (О. Корнійчук); — То, може, ти хочеш задля своєї шкури їм (страйкарям) поперек дороги стати? (І. Муратов); — Ні, слухай, Трохиме,— спираючи ложку на край листка, заговорив .. Андрій.— Ти раз у раз чіпляєшся до мене. Чи я тобі поперек дороги став?.. (В. Винниченко); Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Яновський).

стоя́ти на Бо́жій доро́зі. Бути близьким до смерті. Пане, пане! Стоїш ти саме на Божій дорозі, незабаром тебе чекає заступ та лопата (С. Васильченко); — Хто тебе приневолює топити і своє господарство, і людей? Тільки правду кажи, не хитруй зі мною хоч тепер, коли вже стою на Божій дорозі (М. Стельмах).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть (частину), окроме (крім) своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці. — Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю (мотоцикл),
як (мов, ні́би і т. ін.) (той) горо́х при доро́зі. 1. зі сл. жи́ти, пожива́ти і т. ін. Погано, бідно, неспокійно тощо. (Виборний:) Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (Наталка:) Живемо і маємося як горох при дорозі (І. Котляревський); (Старшина (до Пріськи):) Як поживаєш, серденько? (Пріська:) Як горох при дорозі (М. Кропивницький); — Так і жили, Іване,— аби день до вечора. Як той горох при дорозі (Д. Бедзик). 2. У скрутному становищі, у важких умовах; нещасний, знедолений і т. ін. Колись він (Лев) скрізь страшив, тепер у верболозі, Як той горох, мовляли, при дорозі, Хіба не схоче хто, той тільки не вскубне (Л. Глібов); Відповідь була сподіваною: — Хіба не знаєте вдовиного життя? Як горох при дорозі (В. Большак). 3. зі сл. сми́кати, ску́бти і т. ін. Без будь-якої поваги, причини; безцеремонно, нахабно тощо. — Чого ти мов з гарячки заговорила? Чому я нещасний?! — Бо різна погань смикає тебе, мов горох при