ДОЇХАТИ

дої́хати кінця́, діал. 1. кому. Завдати великих неприємностей кому-небудь, ставити в безвихідне становище кого-небудь. А вже ж я тобі доїду кінця! (Укр.. присл..); — Вже ми тобі потому живо кінця доїдемо. Зазнаєш розкошів у сина і невістки (І. Франко); // Призводити до смерті, покінчити з ким-небудь. Каже Біда: — Лиш помалу! Доберу я причандалу: Тут доносів, там винця, Та й доїду їм кінця (І. Франко). 2. чому. Поривати, покінчувати з чим-небудь; закінчувати щось. Він (Петро) не находив пари замолоду, аж по стільки (стількох) роках на неї (Анну) наважився, а вона з розуму сходила, доки доїхала кінця своїй дівочій долі (О. Кобилянська).