ДОДОЛУ

опусти́ти / опуска́ти о́чі (в зе́млю (додо́лу)). Відчуваючи незручність, сором, збентеження і т. ін., дивитися вниз; засоромитися, знітитися. Умовила хвора, і черниця тихо Сиділа, очі в землю опустивши… (Леся Українка); Гашіца.., опустивши очі додолу, червоніла (М. Коцюбинський); Підберезов хотів щось сказати, але тільки ворухнув язиком і розгублено опустив очі (З газети). опусти́ти зір. — Сьогодні до одної (дівчини) ходять, а завтра до другої.— Я до одної ходжу,— сказав я й опустив зір (Є. Гуцало). опусти́ти очи́ці в зе́млю. Тільки добіга (дівчина) до якої кучі, де вже зна, що на неї пильніш усіх дивляться, тут вона очиці опустить в землю (Г. Квітка-Основ’яненко). спуска́ти о́чі додо́лу. Дівчата соромливо спускали очі додолу (І. Нечуй-Левицький).