ДОДАВАТИ

додава́ти / дода́ти ду́ху кому. Підтримувати настрій кому-небудь, надавати бадьорості. Радість в келихах шумує, Плин іскристий виграє, Канібалів лють гамує, Кволим духу додає (Переклад М. Лукаша).

додава́ти / дода́ти жа́ру (па́лу) кому, чому. Посилювати враження від чого-небудь, розпалювати якісь почуття. Не раз йому (Ґаві) лучались і страти в його ґешефтах, але ті страти додавали палу його голові (І. Франко); А тут іще хтось із молодих і додав дядькові Йванові жару. — Е, що ж це ви, дядьку Йване, сьогодні здали! (А. Головко).

додава́ти / дода́ти куті́ ме́ду. Підсилювати якесь враження, навмисно підбурювати кого-небудь. — А здирливий (о. Артемій), а запопадний, крий Боже! І до княгині підскочить, і до пана підплигне! — додавав писар куті меду (І. Нечуй-Левицький).

додава́ти / дода́ти рук до чого. Сприяти чому-небудь, допомагати у чомусь. Писар помаленьку та потихеньку викопав під о. Артемія цілу яму. Але й сам необережний о. Артемій самохіть додав рук, щоб розширити під собою ту яму (І. Нечуй-Левицький).

додава́ти / дода́ти со́лі (пе́рцю). Робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим (про висловлювання). Треба їх (байки) не тільки гаразденько вигладити, а деякі зовсім переробити, розмову в їх розширити, солі та перцю додати (Панас Мирний). додава́ти тако́го пе́рцю. Молодички аж з реготу падають, а самі то одна, то друга додадуть такого перцю, що замалим гори не регочуть (Г. Хоткевич).