ДОВІРА

вте́ртися (влі́зти, вкра́стися) / втира́тися (вла́зити) в дові́р’я (в дові́ру) до кого, рідше кого, зневажл. Домогтися чиєїсь прихильності, любові і т. ін. будь-якими засобами. Ось зараз справді щиро дивувався (Артем), як могла ота зміюка втертися в довір’я до такого розсудливого й обачного чоловіка (І. Головченко і О. Мусієнко); — Ще з-під Києва почав я стежити за гетьманом Лободою, пане Северине. Для цього в довіру до нього втерся (Іван Ле); Вже більше року услуговував він ворогові, чинячи диверсії в партизанському загоні “Сокіл”. Йому вдалося вкрастися в довір’я командування (Д. Бедзик); Агент примовочками, смішком, багатозначними натяками то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір’я (М. Стельмах).