ДОВГО

наказа́ти до́вго жи́ти. 1. Умерти. — А чи знєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав довго жити (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. ірон. Перестати існувати, вийти з ужитку (про щось). — Боже ж мій, Корній Іванович? А борода, а вуси?.. — Е! Тю-тю, можна сказать, борідка. Наказала довго жить (В. Чечвянський); А ще кажуть, що “контактна комісія” наказала довго жити. Зовсім ні, панове! Двовладдя залишилось (З газети); Чоботи наказали довго жити (З усн. мови).

не до́вго ду́маючи. Швидко, без вагань; відразу. Не довго думаючи, я пориваюсь до двору. За ворітьми чути скажене сюрчання .. вартового (П. Колесник).