ДОВБНЯ

до́вбня неоте́сана, зневажл., грубо. Уживається для вираження незадоволення чиїми-небудь діями, вчинками. Почув (Захар), як Харитон Павлович .. гримнув, стримуючи голос і гнів: — Та замовкни ти, довбне неотесана! (Іван Ле).

(і (ще й)) до́вбнею (полі́ном) не доб’є́ш кого, ірон. Хто-небудь має міцне здоров’я; живучий. — Вас ще, тату, довбнею не доб’єш, а ви про Божу дорогу торочите (М. Стельмах); (Іван Степанович:) Пропадаю. Се моя (смерть) за мною прийшла! (Захарченко:) Та не бреши, тебе ще й поліном не доб’єш (М. Кропивницький). чорт до́вбнею не доб’є́. — Такого діда й чорт довбнею не доб’є,— і Данилко сам дивується — отаким він прадіда ніколи не бачив (Ю. Яновський).

як (мов, ні́би і т. ін.) до́вбнею (молотко́м) уда́рити (по голові́ (в го́лову)) кого. Дуже вразити, приголомшити кого-небудь неприємною звісткою. Одно невеличке слівце “Дін” як молотком ударило її (Мотрю) в голову (Панас Мирний).