ДНО

ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. — Сотки, тисячі нещасних (втікачів) попадалися до рук козакам — мусили випити гірку до краю (М. Коцюбинський); Хоч би ж хтось хоч колись передав братам, яку він гірку чашу за них випив!.. (І. Багряний); Як Шевченко, так і Осьмачка були мучениками, яким .. довелося випити до дна гірку чашу страждань. Тому й вони обидва ввійшли в українську історію як величні символи приниженого, але невмирущого народу (Ю. Стефаник); З неусвідомленою гіркотою в серці мав прокинутися (Іваниця) лиш для того, щоб випити ту гірку чашу до дна: прокинувся і побачив Ойку, яка прийшла коли й не до Дуліба, то принаймні не до нього (П. Загребельний); О, ці самотні наші матері! Випивши повну чашу лиха, настраждавшись на холодних вітрах долі, вони прагнуть для своїх дітей найліпших

до дна. 1. Повністю, зовсім. Попівни налітали на ті крамниці, як горобці на рясну вишню; попадя усе до дна перевертала, усім перебирала (Марко Вовчок); Треба було аж подій 1848 року, щоб до дна сколихнути і його (Калиновича) тихе, самотнє життя (І. Франко); // Вичерпно, до кінця. У повітрі грають ворони. Значить — от уже й весна… Скільки це разів говорене, А не сказане до дна (М. Рильський). 2. До глибини (про почуття). Є жінка, що її ми звемо: Паша… Такою книжкою озвалася вона, що чесні всі серця зворушує до дна (М. Рильський). до дна душі́. — Кожда (кожна) найдрібніша звістка про вас, усяка дрібниця бентежила мене до дна душі (І. Франко).

з дна душі́ моє́ї (се́рця мого́). З найглибших почуттів, що приховані від стороннього ока. (Нартал:) Щодня вони (патриції) презирством викликали зо дна душі моєї знову звіра і знову я ставав номадом диким (Леся Українка).

золоте́ дно. Невичерпне джерело прибутків або дуже багате на що-небудь місце. Середня Азія — золоте дно для торгівлі. Недурно англійці так тягнуться сюди (З. Тулуб); Торфово-болотні землі справедливо в народі називають… золотим дном (З журналу); Берегам річки нададуть плавного заокруглення. Для аматорів-рибалок це буде справжнє золоте дно (З газети).

ка́менем лягти́ на дно (на дні). Потонути. Корабель каменем ліг на дно, але людей пощастило врятувати (З журналу). ка́менем лягти́ по дну (про всіх або багатьох). І всі шубовсть у воду! Да (та) й ні один не переплив, усі каменем лягли по дну (П. Куліш).

леті́ти (іти́) / полеті́ти (піти́) догори́ дном (дри́ґом, нога́ми і т. ін.). Зазнавати краху, втрачати будь-яке значення, силу і т. ін.; рушитися. Усі плани летіли догори дном (З газети); — Коли б і зовсім всі наші наміри не полетіли догори дриґом (А. Головко); — А приїхав оцей заводський (Заруба), і все пішло догори дном (В. Кучер).

на дні душі́ (се́рця) перев. чиєї (чийого). У глибині почуттів. Десь на дні душі ворухнувся і влігся тягар лихої несправедливості (М. Стельмах); Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов (П. Тичина). на са́ме дно душі́. Що ти ловив голодними очима й ховав на саме дно душі? (А. Головко).

переверта́ти / переверну́ти догори́ дном (нога́ми, ко́ренем) кого, що. 1. Учиняти безладдя, хаос, розгардіяш. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (В. Козаченко); На копійку вип’є, а прийде додому — усе догори дном переверне (Панас Мирний). 2. Дуже старанно, ретельно перешукати десь що-небудь. У царському палаці рано шукають молоду — ходять, бігають. Перевернули догори ногами всі світлиці, а дівчини нема (Три золоті сл.). 3. Різко змінювати що-небудь, робити зовсім іншим, не таким, як було. Партецькому зараз дуже потрібні вірні люди. Здавалось, коли б він мав десяток вірних людей, то перевернув би догори ногами весь Галичин (М. Ю. Тарновський); Ота шепелява .. тютя якимсь чином перетворилась в силу, яка спроможна перевернути догори коренем все Зонине життя (Ірина Вільде). переверта́ти уго́ру нога́ми. Але щоб не здавалось, що ми якось парадоксально перевертаємо угору ногами у

перехиля́ти / перехили́ти (аж) до дна. Випивати все повністю. Український чоловік ніколи не квапиться випити. Він перед тим, як це зробити, любить сказати щось таке жартівливе, приємне, а вже потім перехилить аж до дна, не залишить ні краплі (І. Шаповал).

піти́ (на дно) ра́ків (ра́ки) лови́ти. Утопитися. Фашист думав Дніпро проплить — пішов на дно раків ловить (Укр.. присл..); Чом би з такого дива не поприходили й інші .. ті, що вчора чи позавчора дуба дали, кого вода змила, хто пішов на дно раків ловити (Є. Гуцало).

подві́йне дно у кого. Хто-небудь приховує справжні думки, почуття, наміри і т. ін.; нещирий, лицемірний. Хитрий чумак, мастак на всякі вчинки, життя його — подвійне дно (М. Стельмах).

спуска́тися (пуска́тися, йти і т. ін.) / спусти́тися (пусти́тися, піти́ і т. ін.) на дно. 1. Зазнавати поразки, невдачі в чому-небудь, втративши будь-яку надію на поліпшення. А ви й не пишете мені, .. чи має мене рятувати (Спілка), чи ні. Хай би вже знав, чи маю пускатися на дно, чи ще можу ногами дриґати (М. Коцюбинський); (Курінний:) Записку віддай в руки самому Петрові Карповичу… Одним словом, хай рятує, бо можу піти на дно (М. Зарудний); // Переставати чинити опір чому-небудь, змиритися з чимсь. Не трать, куме, сили, спускайся на дно (Укр.. присл..). 2. Морально спустошуватися, опускатися. Шкода їй було колишнього чоловіка. Покалічений, безпорадний, він пропаде без належного догляду. Зіп’ється з горя і піде на дно (М. Ю. Тарновський). спу́щений на дно. Вийшовши з тюрми зимою, я почув себе мов спущеним на дно (І. Франко).

щоб (бода́й) ні дна ні по́кришки кому, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, обурення, досади з приводу чогось. — Ти вихорської породи не показуй. Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки (Григорій Тютюнник); (Параска:) І коли їх (дідів) домовина візьме, щоб вам ні дна ні покришки (О. Корнійчук); — Ну й щастя вхопила, щоб тобі ні дна ні покришки (М. Зарудний).

як (мов, ні́би і т.ін.) лин по дну, перев. зі сл. ходи́ти. Спокійно, вільно, безпечно і т. ін. Ходить, як лин по дну (М. Номис).