ДІМ

відби́ти / відбива́ти від до́му кого. Відохотити кого-небудь бувати вдома або від виконання своїх домашніх, сімейних справ. — А вам заздро на мого чоловіка? — вмішається Галя.— Та ще б, дивіться, не заздро було! Де ж таки — чужу жінку зовсім від дому одбив! (Панас Мирний).

відби́тися / відбива́тися від до́му (від сім’ї́). Перестати бувати вдома або втратити інтерес до домашніх, сімейних справ. Поступлю я, тату, в суд або десь в урядники, таки в нашому місті. І од дому не одіб’юся, і до чину дослужуся (І. Нечуй-Левицький); — За роботою і товариством зовсім, Іване, відбився ти від сім’ї (М. Стельмах).

казе́нний ді́м, ірон. В’язниця. — Ці листівки можуть прискорити вам арешт.— А може, вони якось відтягнуть його? — засміявся Степан Васильович, іще не дуже вірячи, що йому доведеться потрапити в казенний дім (М. Стельмах).