ДІЙМАТИ

дійма́ти / дійня́ти хо́лодом ду́шу кому і без додатка. Боляче вражати кого-небудь, завдавати душевного болю. Хто має матір, тому не страшна образа товаришів, у кого немає — найменша кривда холодом діймає душу (О. Іваненко).

допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого. За візком уїдливі Копитькові діти бігли, допікали до живого серця (Я. Качура); Допік, дозолив до живих печінок (Укр.. присл..); От тільки покійна свекруха було не раз допече до живого, та й то: я було змовчу (Леся Українка); (Параска:) Хочу сердитися й буду!.. Бо ви мене до живих печінок дошкулили!.. (Б. Грінченко); — Слова Ступакової дійняли Сиволапа до живого (Д. Ткач); — Доїли ж ви мене до живих печінок! ..— сварилась (Мася) (А. Свидницький); Тут Демчиху, мабуть, допекло до серця, бо аж засичала (Марко Вовчок).

не дійма́ти / не дійня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити комусь, чомусь. (Домаха:) Даруй мені, коли я тебе образила… Тільки серце моє болить і не діймає віри ніколи (М. Старицький); Сам собі віри не діймаю: ніколи я не сподівався знайти в цьому селюкові такої гарячої жаги до науки (С. Васильченко).