ДИХНУТИ

і дихну́ти не дава́ти / не да́ти кому і без додатка. 1. Дуже обтяжувати кого-небудь чимсь (обов’язками, роботою, опікою і т. ін.). Нікому так не гірко, як мені, бо стара .. й дихнути мені не дає: роби, та й роби, та й роби! (Марко Вовчок); П. Ольга і її родичі .. дуже сердечно мене приймають, але без тої галицько-польської гречності, що вже й дихнуть гостеві не дає (Леся Українка). 2. Неволити, гнітити. О, порвіться ті кайдани, Що й дихнуть не даєте; Вдруге, знайте, злі тирани, Їх уже не скуєте! (П. Грабовський).

(і) дихну́ти ні́коли (нема́є коли́) кому. Хто-небудь дуже зайнятий. Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому ніколи (Я. Гримайло); Тарасові ніколи було й дихнути, так завалив його роботою хазяїн (О. Іваненко).

оди́н без о́дного дихну́ти не мо́жуть (не мо́же), жарт. Багато часу проводять разом; дружать, нерозлучні. А вже школа, навчання так зблизили хлопців, що стали вони, як то кажуть, нерозлийводою, дихнути один без одного не могли (І. Власенко).