ДЕРТИСЯ

де́ртися вго́ру, зневажл. Прагнути зайняти високе або вище становище в суспільстві. (Виборний:) Ой, ви, письменні! Вгору деретеся, а під носом нічого не бачите (І. Котляревський).

де́ртися на стіну́ (на сті́ни). Бути в стані сильного збудження, відчаю і т. ін. Так .. відьма наробила, що бідна дівка аж на стіну дереться та пробі бажа пана сотника Уласовича Забрьоху (Г. Квітка-Основ’яненко); — Кожен як може шукає виходу з цього пекла (фашистської неволі). Одні бачать вірний шлях, а деякі на стіни деруться (О. Гончар). де́ртися по сті́нах. Уже дідовід (Гриць) одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку, то мало що .. по стінах не дереться (Панас Мирний).