ДЕРЖАТИ

держа́ти (гну́ти) фасо́н. 1. Триматися впевнено; не виказувати своїх почуттів (побоювання, сумніву, невпевненості і т. ін.). “Дурень, ще й усміхається!.. Певно, кішки по душі шкребуть, а він фасон гне..”, — думав про свого супутника Чаленко (О. Слісаренко). 2. Гідно поводитися, підтримуючи репутацію кого-, чого-небудь; виправдовувати чиєсь довір’я; не підводити когось. Обступивши зніяковілого Віталія, стали давати хлопцеві різні поради.— Ти ж там не осором нас! Держи фасон! (О. Гончар).

держа́ти компа́нію. Бути компанійським, товариським; не відсторонюватися, не відмовлятися від того, що роблять інші. Весела баба! .. І компанію держить добре; дудлить вино таки гаразд.., — думав Бичковський (І. Нечуй-Левицький).

держа́ти пере́д. 1. Верховодити ким-небудь або в чомусь; бути на чолі когось, чогось. Знов держить вона перед чи на весіллях, чи на музиках. Хлопці липнуть до неї (І. Нечуй-Левицький). 2. чого. Бути першим у чому-небудь; очолювати процесію, колону і т. ін. Мати з дочкою сіли в ридван, а Черевань не покидав таки козаковання (козакування) — поїхав на прощу верхи. Шрам із ним держав перед того поїзду (П. Куліш).

держа́ти ро́зум в голові́. Бути розсудливим, розважливим; обмірковувати, контролювати свої дії, вчинки. Недарма в народі кажуть: “Держи розум в голові — скарб матимеш” (З журналу). держа́ти ро́зум та ум в свої́й голо́воньці. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовоньці, держи розум та ум добрий в своїй головоньці (Сл. Б. Грінченка).

держа́ти (трима́ти) ві́жки в рука́х. Володіти ситуацією, керувати чим-небудь. Секретар повіткому виявилася говіркою, сердечною дівчиною. За п’ять хвилин вона вже, як кажуть, тримала віжки в руках і спрямовувала хід розмови, куди їй хотілося (В. Речмедін).

держа́ти (трима́ти) в кулаку́ (в кулаці́) кого, що. Ставити кого-, що-небудь у повну залежність, позбавляти свободи дій; підкоряти. Вони (бензинові магнати) держать у своєму кулаку всю державу (З газети); Наш тутешній душогуб, Мефодій Кравець, некоронованим царком почувався, всіх у кулаку тримав (І. Головченко і О. Мусієнко); (Рoмодан:) А чого ви мовчали, чого не виступили тут або в Києві? (Дремлюга:) Легко сказати! А потім що? Він таку атмосферу створив, усіх у кулаці тримав (О. Корнійчук).

держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І. Нечуй-Левицький); Дмитро додав сестрі поради, як найкраще тримати Дениса в руках (М. Ю. Тарновський); Начальник зміни (на фабриці) був принциповою і вимогливою людиною, своїх підлеглих у поводах тримав (З журналу); // кого, що. Мати владу над ким-, чим-небудь; повелівати. В своїх дужих руках тримав (Юра) сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (М. Коцюбинський). трима́ти в залі́зних рука́х. Але зараз, як ніколи, треба тримати всіх в залізних руках… (П. Автомонов). 2. що. Контролювати що-небудь, керувати чимсь. Він (Снігур) ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею і держить в своїх жилавих руках величе

держа́ти (трима́ти) в свої́й кише́ні кого. Утримувати кого-небудь у повній (перев. матеріальній) залежності від себе. Що йому (Власову) дивитися на його (Василя), коли він усіх держить у своїй кишені? Дука та й годі (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) в (свої́х) лабе́тах кого, що. 1. Ставити в повну залежність, неволити кого-, що-небудь; підкоряти. Не можна допускати, щоб бюрократ у своїх лабетах держав усю владу (З газети). 2. Повністю оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про почуття, настрої, душевний стан і т. ін.). Мене знову рвонуло встати. Аж хижий сон уже держав мене в своїх лабетах (С. Васильченко). держа́ти в свої́х ла́бах, діал. Здалося йому .. що якась важка змора, котра досі держала його в своїх лабах, відступила від нього і позволила йому віддихнути свобідно (І. Франко).

держа́ти (трима́ти) в чо́рному ті́лі кого. Суворо поводитися з ким-небудь, позбавляти волі, свободи дій. Куррадо велів ув’язнити винуватців у різних місцях, наказавши держати їх у чорному тілі (Переклад М. Лукаша); Їх (узбеків) не вчили, забороняли, не давали можливості вчитись, тримали в чорному тілі, бо темну людину краще обдурювати (Іван Ле). трима́ти в найчорні́шому ті́лі. Тримав (Юхим) її в найчорнішому тілі і водночас тремтів і божеволів від однієї думки, що хтось зазіхне на єдине його багатство — на вроду дружини (В. Речмедін).

держа́ти (трима́ти) / зде́ржати сло́во. 1. Виконувати обіцяне. Петько всміхнувсь: — Одначе ти, Ониську, жартівник! Зумію я віддячити. Держати слово звик (В. Бичко); Ніяк не могла зловити сих пісень, що тепер посилаю, я ж Вам їх давно обіцяла, і хоч, може, вони Вам і не дуже потрібні, однак, слово завжди треба тримати (Леся Українка). держа́тися сло́ва. Настя положила за рік якнайчастіше навідуватися до хрещениці. Вона завжди держалася слова (Панас Мирний). здержа́ти сло́ва. Краще не обіцяти, як слова не здержати (Укр.. присл..). стри́мати сло́ва. Ти просиш приїхати до вашого виїзду, але я не можу сього зробити, бо обіцяла нашим пождати їх отут і тепер можу їх зсмутити, а може, й образити, коли не стримаю слова (Леся Українка). 2. тільки недок. держа́ти сло́во до кого, перед ким і без додатка, книжн. Виступати, виголошувати промову перед ким-небудь. Була в гурті маленька Жанна д’Арк: вона держа

держа́ти (трима́ти) ка́мінь за па́зухою. Приховувати злобу, ненависть до кого-небудь; бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимсь. Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить (Укр.. присл..); Настя вчора якось сказала, що раніше з тобою гуляла, от я й вирішив поговорити… Нащо камінь за пазухою тримати? (М. Ю. Тарновський). держа́ти каменю́ку за па́зухою. (Герцик:) Котрий лисичить, умизгається, лебезує, .. чи не частіше всього держе (держить) за пазухою каменюку (М. Кропивницький).

держа́ти (трима́ти) ко́ло свого́ по́яса кого. Дуже пильнувати, оберігати кого-небудь, не відпускаючи від себе. — Чим же я винна? — з плачем вимовила вона (Горпина). — Не держати ж мені його (сина) коло свого пояса, не водити на уривочку, мов щеня (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) лі́нію на кого—що. Орієнтуватися на когось, щось, визначаючи мету своєї діяльності. — Були раніше і в мене промахи,— вів далі Гаркуша,— але батько, спасибі їм, навчили, як треба ярмаркувати… Тепер я держу лінію не на мужиків, а більше на дівчат та підлітків (О. Гончар).

держа́ти (трима́ти) на голо́дному столі́ кого, рідко. Погано харчувати, не годувати кого-небудь. — Ясь виїв аж дві тарілки борщу, а мама сміються та кажуть: мабуть, тебе жінка держить на голодному столі (І. Нечуй-Левицький).

держа́ти (трима́ти) на при́в’язі (на припо́ні). 1. кого і без додатка. Позбавляти кого-небудь свободи в діях, вчинках. — Я просвічена (освічена) людина, маю право на свободу, самостійність. Хто має право держати мене на припоні? (І. Нечуй-Левицький); — Радо би те бідацтво (панночка без маєтку) і між людей показатися, а тут обставини на припоні держать (І. Франко); // Стримувати. Іван засміявся. Він не впізнавав Павлика. Того Павлика, якого завжди треба було тримати на прив’язі, щоб не вискакував як Пилип з конопель (П. Колесник). 2. що і без додатка. Не допускати вияву чого-небудь (перев. про почуття). — Таж сильні ви, то знаєте! Таж ви встид На прив’язі тримаєте (І. Франко); Що ж це ти, мати?.. Журбу на припоні треба тримати (О. Левада).

держа́ти (трима́ти) на сві́ті кого, рідко що. Забезпечувати матеріально кого-, що-небудь; бути комусь опорою в житті. Микола .. заробляв потроху — тим себе й матір .. на світі держав (Б. Грінченко); Кальтенберг наступав далі: — Чи, може, я не заслужив у тебе такої честі? Може, не я тримаю твою сім’ю на світі? Може, й роботу тобі даю не я? (А. Хорунжий).

держа́ти (трима́ти) під сукно́м що. Залишати без уваги, відкладати виконання, здійснення чого-небудь; нічого не робити або не розглядати чогось на даному етапі. Написав я і третю п’єсу та вже держу її під сукном (М. Кропивницький).

держа́ти (трима́ти) ру́ку чию, за ким, за кого. Підтримувати, обстоювати інтереси кого-небудь. — Так-то, сину, держи руку за жінкою, а матері не можна буде в своїй хаті й слова промовити (І. Нечуй-Левицький); На його боці була тільки одна частина втікачів. Друга ж держала руку Залєтаєва, котрий пропонував вести цей підкоп далі (В. Винниченко); Підійшов до гурту і Онисько Кривий, і одразу ж до Микити Гордійовича звернувся: — А по-твоєму, Микито, як? За кого нам руку держати? За цих чи за тих? (М. Хвильовий); Хмельницький шляхетного роду, то відомо, але руку черні тримає (Н. Рибак).

держа́ти (трима́ти) язи́к дале́ко від ро́зуму. Говорити що-небудь безглузде, непродумане. — А ти (Харитоне) язика далеко від розуму не держи! — вже замирливо кинув Боженко, добуваючи капшук, щоб перекурити, після хвилювання (Ю. Смолич).

держа́ти (трима́ти) (як (на́че)) на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

держа́ти шка́лики, заст. Бути корчмарем, шинкарювати. — Брат його, Василя нашого, шкалики держить, то горілка для весілля дешева буде (Грицько Григоренко).

держи́ в оби́дві жме́ні, грубо. Не сподівайся, не розраховуй на що-небудь. Нарізку власть (влада) йому зробить! Якраз! — держи в обидві жмені. Треба самовільно брати її, землю (А. Головко).

трима́ти (держа́ти) в голові́ (в умі́) що. Постійно пам’ятати що-небудь, не забувати чогось. Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав — папір не голова — з нього не втече (М. Коцюбинський); Він, Дорохтей, усі борги тримав у голові, а Терентій розкрутив таке колесо, що ніяка пам’ять усього не втримає (М. Стельмах); — Говори з ними (з чорними ангелами) спокійно, не дайся, щоб піймали на брехні і постійно тримай у голові — то не люди! (Валерій Шевчук).

трима́ти (держа́ти) в по́лі зо́ру що, книжн. Постійно зважати на що-небудь, не випускати з уваги чогось. Жінки весь час тримають у полі зору той свій орієнтир, засльозеними від вітру очима окидають далеч та рештки станції, де, за їхнім припущенням, має бути польовий госпіталь (О. Гончар); Адміністрація підприємства постійно тримає у полі зору питання механізації та автоматизації виробництва, поліпшення якості продукції (З газети).

трима́ти (держа́ти) за сімома́ замка́ми. 1. кого. Замикати кого-небудь, ховати від когось, надійно охороняючи. — Поки не розлучились, Варочка не твоя жінка! — кричав Павло.— Чого тримаєш за сімома замками та ще й пса прив’язав? (Є. Гуцало). трима́ти під трьома́ замка́ми. Він (цар) їх триматиме в полоні під трьома замками (О. Донченко). 2. що. Не виявляти чого-небудь (про певні якості, почуття і т. ін.). За доброю чаркою і Кузьма ставав чоловіком, кидав на хмільні столи і своє дотепне слово, і свою насмішку, яку за сімома замками тримав тверезим (М. Стельмах); Свою таїну природа тримає за сімома замками (З газети).

трима́ти (держа́ти) на виду́ кого. Підтримувати чий-небудь престиж, чиюсь репутацію. Що йому, здавалося б, із Савки Гаркуші, з оцього гречкосія, сіряка, що дьогтем пахне, що реверансів не вміє? Одначе цінує, тримає на виду (О. Гончар).

трима́ти (держа́ти) на (пе́вній) ві́дстані (ві́ддалі) кого. Не допускати з ким-небудь близьких стосунків або взагалі не спілкуватися. Чому тримає (Лариса) мене на відстані і не бажає зійтися ближче? (Валерій Шевчук); Поклала (Клава) собі раз і на все життя залишатися самотньою, тримати всіх на віддалі товариських відносин, не ближче (В. Собко); До Новицької потяглося багато залицяльників, та вона суворо тримала всіх на певній віддалі (Г. Григор’єв). потри́мати на ві́дстані (деякий час). Я потримав його на відстані ще чотири дні, щоб він, як то кажуть, дозрів, потім підкликав його й запитав: — Ти можеш мене провести? (А. Дімаров).

трима́ти (держа́ти) ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру). Діяти непослідовно, непринципово, змінюючи свої переконання і поведінку відповідно до обставин. Сатирик викриває героя як, хоч і бездарного, але надзвичайно спритного пройдисвіта, що тримає ніс за вітром (З газети); І критик, що держить по вітру свій ніс, Що в папці промову (готову!) приніс, Схопився і першим до сцени побіг (С. Олійник).

трима́ти (держа́ти) під замко́м (на замку́). 1. кого. Замикати, ховати від когось, надійно охороняючи. — А де ж Порфир? Це ви його під замком тримаєте? Негайно його сюди! Віддайте мені його на поруки (О. Гончар). 2. що. Робити недоступним що-небудь для когось. Грали “Стахановець” — “Зеніт”. Скрипченко діяв точно: ворота тримав на замку (З журналу); // Не давати кому-небудь можливості користуватися чимсь. (Передерій:) А де вона та грамота? Її безсоромно загарбав воєвода. І сім років тримає під замком Всі наші привілеї, надання І вільності всі київських міщан (І. Кочерга).

трима́ти (держа́ти) по́рох сухи́м. Бути завжди готовим дати відсіч ворогові. — Кінець війні! Але шнейдери ще залишились .. Воно наче на мир випогоджується, але порох, на-певне, слід тримати сухим (В. Москалець); Як завжди, ми й тепер насторожі і тримаємо порох сухим (М. Упеник); Порох завжди треба держати сухим. Так говорить мудра народна приказка (Остап Вишня).

трима́ти (держа́ти) при собі́. 1. що. Не висловлювати вголос, публічно (думки, погляди і т. ін.). Микита поблажливо всміхався, але свої думки тримав при собі (Іван Ле); (Олена:) Професоре, я прошу вас тримати при собі ваші думки про культурний рівень цієї аудиторії (І. Микитенко). 2. кого. Не відпускати від себе. Вони були люди вже не молоді, мали в подружжі дітей, а найменший син, котрого хотіли держати при собі, вмер парубком (Н. Кобринська).

трима́ти (держа́ти) себе́. 1. Поводитися певним чином. Гріхів у тебе я не бачу. Ти не могла інакше себе тримати (Ю. Яновський); Критикували в ньому все: і його (Костика) розгойдану ходу, і його довгі, як у бузька, ноги, .. і його манеру тримати себе (Ірина Вільде); Юрій тримав себе так, ніби був знайомий з Дорном вже багато років (В. Собко); Їй (Галі) шкода й Гриця, той хоч і одсторонь держить себе, та все ж ніколи не зробив їй злого (Панас Мирний). 2. Мати усталені звички, манери, постійно керуватися в своїй поведінці певними принципами. Вона (Кайдашиха) любила чепуритись і держала себе дуже чисто (І. Нечуй-Левицький).

трима́ти (держа́ти) себе́ в рука́х (в шо́рах). Стримувати свої почуття, намагатися бути спокійним; володіти собою в незвичайній, складній ситуації. — От з ними (ледарями) й воюєш мало не щодня .. Кипиш увесь, тамуєш у собі лютий вогонь і боїшся, щоб не зірватися, не розійтись, і дуже дорогою ціною тримаєш себе в руках (В. Кучер); — Прошу не клопотатися: все піде найкраще,— запевнив Первоцвіт, який хоч і хвилювався, але умів тримати себе в руках (М. Ю. Тарновський); Не визнання провини й не ніяковість, а бажання приховати від батька, як важко тримати себе в шорах, зігнуло синові шию (Ю. Шовкопляс); Пиши мені хоч по кілька слів щодня, а то я забуду свою обіцянку держати себе в руках і зовсім скисну (М. Коцюбинський). трима́ти не́рви в рука́х. Учитель повинен пам’ятати, що в спілкуванні з дітьми важливо тримати нерви в руках (З газети).

трима́ти (держа́ти) сто́рону кого, чию. Бути чиїм-небудь прихильником, підтримувати когось; обстоювати чиїсь інтереси. При цій суперечці всі тримали в душі сторону Вишневички проти Тріщина, лиш Галя ні (Л. Мартович).

трима́ти (держа́ти) хвіст (хвоста́) трубо́ю (бу́бликом), зневажл. 1. Не журитися, зберігати почуття оптимізму; бути впевненим у собі. Навіть в шахту принагідно Він (Филимон) спускається .. солідно: З провожатим, як турист, І трима трубою хвіст (С. Олійник); Пимін з бригадою вночі .. виштовхали платформу в доменний цех .. Звитяга! держіть хвіст трубою, братове ковалі, електрозварники і клепальники (М. Рудь); — Головне, Романе, держи хвоста бубликом! — міцно потиснув руку і подався з подвір’я Шмалія (М. Стельмах). 2. Бути занадто самовпевненим; бундючитися; не зважати на інших. “А він норовистий.., Передерій,— подумав Лебединець.— Тримав хвіст трубою” (І. Цюпа). хвіст бу́бликом. Всі ходять, голови задравши і хвіст бубликом (О. Копиленко).

трима́ти (держа́ти) язи́к (язика́) за зуба́ми. Мовчати, не розголошувати чого-небудь, утримуватись від висловлювання. Чи певні ви.., що серед двох десятків людей .. не знайдеться хоч би один, що не вміє тримати язик за зубами? А діло таке, що вимагає найсуворішої таємниці (А. Головко); — Так .. Мамка наказала мені тримати язик за зубами (П. Гуріненко); — У нас є дані, що твої приятелі, особливо той, Артур, теж не дуже тримають язика за зубами (Валерій Шевчук); — Чого заманулося? паничів! — усміхнулась Зайчиха, не вміючи держати язик за зубами (Панас Мирний); (Мелашка:) Він (пан) ще налив стаканчик, я викушала. Знову почав розмовлять, силкуючись випитати, але я цупко держала язик за зубами (М. Кропивницький). трима́ти язики́ за зуба́ми (про багатьох). Боцман .. підморгнув і відповів Костеві бравим покахикуванням, яке мало показати, що на його судні всі вміють тримати язики за зубами (Ю. Яновський). держа́ти язи́к на при́в’язі.