ДЕ

ба де то! Уживається для вираження повного заперечення; ні. Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду .. А получшали (покращали)? ба де то! Ще гіршими стали (Т. Шевченко).

го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). не було́ де і я́блукові впа́сти. Стеценка викликали на сцену після кожного номера. Виходив на сцену, дивився в залу, а в ній не було де і яблукові впасти (А. Хорунжий). ма́ковому зерну́ ні́де впа́сти. Призовники сиділи на сцені за довжелезним столом, а в залі маковому зерну ніде впасти (М. Ю. Тарновський). 2. Дуже тісно. Коли ж на столі за мисками й полумисками ніде було голці впасти, а вся хата запахла не то Різдвом, не то Великоднем, Сердючиха налила нам по чарці (М. Стельмах); А на пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (В. Собко). й го́лки нема́ де ки́нути. Стало в нашій хаті так тісно, що як зберуться всі докупи,

де (вже) і пе́рець не росте́. Дуже далеко, у складні, важкі умови життя. Якби моя воля, то я б сього пана не то з партії вигнала, а загнала б там, де вже й перець не росте (Леся Українка).

де взя́вся на на́шу го́лову, несхв. Уживається для вираження сильного незадоволення, прикрості з приводу чогось або несподіваної чи небажаної появи кого-небудь. — Зараз на кутку облава. Нехай Данило не проґавить. Щоб їх чортяка забрав, де взялися на наші голови! Отак весь ранок воловоджусь, ледве жива... (Іван Ле).

де ж (вже) пак, ірон. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Он куди наше добро іде! Де ж пак: кріпаків обібрали, гроші .. повернули на довги (борги) (Панас Мирний); Знову невдоволення ворухнулось у серці .. на Діденка. Де ж пак, було йому до цього! У нього ж бач справи державної ваги. Фігура! (А. Головко). 2. Уживається для ствердження чого-небудь у значенні: само собою зрозуміло, звичайно. — Але ж дорого, сину, ти заплатив за їх (книжки)! Де ж пак, аж десять карбованців. Овва! Чималі гроші! (І. Нечуй-Левицький); — Де ж пак! Скільки ми таборів (військовополонених) врятували (О. Гончар); — Хіба ви не чули, не бачили, як поганий Конецпольський обтикав тичками з козацькими головами окопи на Кодаку..? — Де вже пак не чули! Чули! — тихо загув народ (І. Нечуй-Левицький).

де (ж) таки́ (пак, це, таке́) ви́дано. Уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним. — Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Де ж таки видано, щоб зарізані були від того спухлими? (М. Коцюбинський); — Все одно я дробу не поклав йому (онукові) у рушницю. Де ж пак видано — дитині смерть у руки давати (Г. Хоткевич); — Люди... пани... Вони сказали, що він убив Грицька.— Де ж це видано, щоб на Зінька таку напрасну (обмову) вигадувати? (Б. Грінченко); — А чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей. Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Марко Вовчок); Де таке видано, щоб бороди слухали безвусого хлопця? (К. Гордієнко). де ж таки́. — А вам заздро на мого чоловіка? — Та ще б, дивіться, не заздро було! Де ж таки — чужу жінку зовсім в

де (куди́) діва́ти / ді́ти (поді́ти) себе́, зі сл. не зна́ти. Як уникнути нудьги, бездіяльності, відчуття тривоги, біди і т. ін. Не знаючи, де себе подіти, Вихор брів навмання гамірними вулицями (В. Кучер); Не знаючи… куди себе подіти, Раїса бігла до своєї матушки (М. Коцюбинський).

де (куди́) діва́тися / ді́тися (поді́тися), зі сл. не зна́ти. Чим зайнятися, щоб уникнути нудьги, апатії, почуття самотності і т. ін. Розійшлась моя фантазія до того, що не знав куди діватися, особливо вечорами, просто не міг сидіти дома і виходив на вулицю (В. Винниченко); Максим не знав де подітися, що з собою робити в такім клопоті (В. Стефаник); Першу зиму Олені було так тяжко і так сумно, що вона не знала, куди подітися (Григорій Тютюнник).

де (куди́) не обе́рнешся (не оберну́сь, не оберни́сь і т. ін.). Скрізь, усюди. Де не обернешся — все на тебе незнакомі (незнайомі) очі блискотять… (Марко Вовчок); — Як змінився світ. Вже куди не гляну, куди не обернусь, чую: все міняється (О. Довженко).

де (куди́) не поверну́тися. Скрізь, усюди. Де не повернеться (козак заможний Клим), вона (доля) усюди з ним (Л. Глібов); Ті пишні великі очі так і сяють передо мною, як вечірня зоря, куди не повернуся (І. Нечуй-Левицький); Вже ворог оточив дороги, куди не повернись… (В. Сосюра).

де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (не пропада́є). Уживається для вираження чиєїсь готовності зазнати збитків, утрат і т. ін. — Де його не пропадало! Він подарує борг і Карпцю, і Підіпригорі, аби лише вони відмовились від його землі (М. Стельмах); — Сими днями сподіваюся бочку (риби) розпродати; а там коли з півбочки й пропаде — невелика утрата, де наше не пропадає (Панас Мирний).

де не взя́тися. Несподівано, раптово з’явитися. Як гнали отару через луг, де не взявся сірий вовк і потяг нишком ягнятко в діброву (Панас Мирний); Б’ються (лицарі) день, б’ються другий,— як де не взявсь молодий гетьман на коні. Усі склонились (схилились) перед ним (П. Куліш); Вже Данько з матір’ю наближався до дверей, як раптом, де не взявшись, викотилось йому під ноги кудлате собача (О. Гончар).

де не візьми́сь. 1. Несподівано з’явився. Коли се де не візьмись п’яниця Грицько (Панас Мирний); Де не візьмись сепаратисти — чубаті, шустрі, в сивих штанях, з червоними стрічками, як не вхоплять його (пристава) за шию (С. Васильченко). де не взя́вся. І відкрився Данькові залитий сонцем таврійський степ і синьоока дівчина, де не взявшись, усміхаючись, бреде по пояс у заповідних розшумованих травах — і то вже був сон (О. Гончар). 2. Зовсім несподівано; зненацька, раптово. Раз отак пішли строєм, і затяг я пісню. А тут, де не візьмись, командир корпусу їде (Григорій Тютюнник); Де не візьмись кравчина гайдамаків з Лисенком — геп! і оступили в город! (М. Костомаров).

де (не) посі́й (посі́єш), там (то) (і) вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. (Микола:) На всі сторони мотається (Виборний); де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах). 2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

де попа́ло. У різних місцях; всюди, скрізь. Поки молода — вона .. віється де попало, з ким попало (Панас Мирний).

де тобі́. Уживається для повного заперечення попередньої думки; зовсім ні. Він (Петро) думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне, думав, що весь в золоті .. аж де тобі (П. Куліш).

є де розверну́тися. Вільно, просторо, розлого. Будинок вийшов красивий, добротний. Дві кімнати, веранда, кухня, є де розвернутися (З журналу).

є де розгорну́тися. Наявні відповідні умови для якої-небудь діяльності. Клуб абиякий, зате є де розгорнутися (В. Логвиненко). ні́де розгорну́тися. — Тісно нам стало в ланках. Ніде розгорнутися на тій землі, що для ланки відміряно (В. Кучер).

зна́ти, де ра́ки зиму́ють. Маючи неабиякий досвід, вміти добре розбиратися в ситуації; бути хитрим, спритним. Мабуть, всі чорти — бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки,— Од жінок втікають (П. Гулак-Артемовський); А се такі два гайдамаки, Яких і в світі не було: Сі знають, де зимують раки, І компонують тільки зло (П. Куліш); Журналіста Хому Бідного весь світ знає. Але й хитрий, куди примостився! Знає, де раки зимують! (Є. Кротевич); — Ти був би не маляром, а — пробач за вираз — дешевим фуріозо! Так-то, брате! Пора вже знати, де раки зимують (М. Хвильовий). почу́ти, де ра́ки зиму́ють. Голова (волості) зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб (І. Нечуй-Левицький).

куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.). На всьому видимому просторі, скрізь, до самого обрію. Широкою панорамою — куди око сягає — сади. Кілька сот гектарів (А. Головко); Оглянувся навколо. В полі, куди й око сягало, лежали глибокі сніги (Ю. Збанацький); Навколо, куди сягає зір,— все степ і степ, рівний, далекий, неосяжний (З газети); // Скільки можна побачити, розгледіти; далеко. І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися… (Остап Вишня); Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю (І. Нечуй-Левицький). як дале́ко о́ко сяга́є. Як далеко око сягало, стрічало найбільше спустошення, а .. нагота вершин будила жаль у серці (О. Кобилянська). куди́ о́ко не сягне́. Десь далі там, куди око звідси не сягне, на всіх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тільки росте й росте (О. Гончар).

ку́рці ні́де (нема́є де) голови́ простроми́ти. Стає дуже тісно де-небудь. — Он у Гордія Кошари, ото сім’я. Як сядуть навколо столу обідати — курці немає де голови простромити (Григір Тютюнник).

не зна́ти, де посади́ти (посадови́ти) кого і без додатка. Шануючи, поважаючи, дуже люб’язно, прихильно приймати кого-небудь. Що вже раді були йому (Давидові) всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (А. Головко); Пакришень не знав, де посадовити гостя, які знайти для нього найласкавіші слова, чим частувати (Ю. Збанацький).

не ма́ти де го́лову (голови́) прихили́ти. Бути самотнім, залишитися без рідних і близьких. Тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томчаний); Тітка Мотря оповідала, як їй було добре за покійником третім чоловіком і як вона тепер бідує, не маючи де голови прихилити на старості літ… (М. Коцюбинський). не ма́ти куди́ (до ко́го) прихили́тися (го́лову прихили́ти). На старості не мала до кого голову прихилити, куди прихилитися (З газети).

(ось) де (в чо́му, тут і т. ін.) соба́ка зари́тий (зари́та). Саме в цьому справжня причина, суть чого-небудь. — Чіткої системи поглядів у тебе ще нема. Ось у чому собака заритий (А. Головко); — Ти мені не мудруй, Панасовичу! Тут якась собака зарита! Нюхом чую! (В. Речмедін).

показа́ти, де ко́зам ро́ги пра́влять. Провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів і т. ін. Терентій сердито сплюнув .. Шкода, що немає Бабака. Він би показав, де козам роги правлять! (М. Рудь).

показа́ти, де ра́ки зиму́ють. Провчити кого-небудь, завдаючи йому неприємностей, прикрощів і т. ін. — Брешеш, вражий сину… Ось коли б тільки мені до тебе добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мирний); — Ось нехай він (німець) у наступ перейде на землі, а не під хмарами. Отут ми йому й покажемо, де раки зимують (В. Кучер). — Немає на тебе, товаришу Чубарю, Бабака в обласному центрі! Він би тобі показав, де раки зимують! (М. Рудь).

почу́хатися (почу́хати), де (й) не сверби́ть, жарт. Пережити несподівану невдачу, прикрість, неприємність і т. ін. Почухався (чоловік), де й не свербить (М. Номис).

(та) де (вже) там (тут, тобі́). 1. Уживається для повного заперечення; аж ніяк. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче… Пішла мама: де там (М. Коцюбинський); Надбіг (Лис) до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І. Франко); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел .. Мурко вже закрадався до хвоста. І так і сяк, неначе справжній злодій, — Та де там! Раз — і знявся, й полетів (М. Рильський). 2. Уживається для вираження сумніву в реальності або можливості здійснення чого-небудь. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Т. Шевченко); — А як багатшими станемо, то, гляди, і в школу пошлем (сина). — Де вже там нашому про школу думати…— махає рукою Явдоха (М. Стельмах).

(там (туди́, в ті місця́ і т. ін.),) де Мака́р теля́т пасе́, ірон. Там або туди, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; дуже далеко. Скільки-то люду .. пішло на казенні хліба, а дехто попхався аж туди, де Макар телят пасе (Панас Мирний). де Мака́р теля́т не пас. Опинились в грізний час, Де Макар телят не пас (В. Іванович).

(там (туди́, зві́дти і т. ін.),) де ко́зам ро́ги пра́влять. Там, де важкі умови життя, де перебувають, куди потрапляють перев. не з власного бажання; далеко. Збирається (Ївга) на весілля, а жених там, де козам роги правлять! (Г. Квітка-Основ’яненко); Як то кажуть, протрубив від дзвінка до дзвінка там, де козам роги правлять, і разом з дружиною .. повернувся на Україну (З газети); — Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла… .. і спроваджено .. до товариства, туди, де козам роги правлять (Г. Квітка-Основ’яненко); — Комашко заведе твою Саню туди, де козам роги правлять (І. Нечуй-Левицький); — Рубонеш одного, а вони селом наваляться на тебе, дадуть, скільки влізе духу, а потім відправлять туди, де козам роги правлять (М. Стельмах); (Гужій:) Здоров, Романе! Відкіля це з’явився? (Лановий:) Відтіля, де козам роги правлять (Я. Мамонтов). там, де Си́дір ко́зам ро́ги пра́вить. — Я думаю так: попадись ти оце кому-небудь з таким

хоч (би) де. У будь-якому місці; скрізь, усюди. Біда біду хоч де, то знайде (Укр.. присл..).