ДАВАТИ

аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най (нехай) там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський).

бра́ти (дава́ти кому) / взя́ти (да́ти кому) рева́нш. Здобувати перемогу в чому-небудь після своєї поразки, невдачі, програшу і т. ін. — Товариш Залужний не вважає, що він розвалив школу. Він — коли хочете — реванш бере, іде в наступ (Ю. Збанацький); На протязі 20 кілометрів підходили все нові частини до місця бою, де червоні давали реванш синім (М. Трублаїні); Гармаш і сам бачив, що старик, напевне, вирішив узяти реванш за вчорашнє… (О. Донченко); Німецькі генерали погрожували дати Радянській армії під стінами Будапешта… реванш за Сталінград (О. Гончар); // над ким. Здобувати перевагу над ким-небудь. Жадоба знання, яка мала допомогти Бронкові взяти реванш над Філіпчуком, завела хлопця до читальні на Мнихівському передмісті (Ірина Вільде).

дава́ти (рідше наклада́ти, одва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, одва́жити) зда́чі кому і без додатка. Відповідати ударом на удар, образою на образу і т. ін. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Яновський); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та тоді й наклав йому здачі (Л. Яновська); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Яновський); // Грубо відповідати кому-небудь на питання або звертання. — Ви мене не проженете? — спитав він..— Ні, не проженемо: ми не вдалися в вас…— різко дала здачі Саня (І. Нечуй-Левицький).

дава́ти (віддава́ти) / да́ти (відда́ти) чоло́м, уроч. 1. кому і без додатка. На знак пошани низько схиляти голову, вітаючи кого-небудь, дякуючи комусь і т. ін.; вклонятися. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Т. Шевченко); (Гиря:) На, Йване! Оддаю тобі свій завтрашній пай (хліба), бо сам уже давно на порціях живу. (Стоножка (чолом йому давши):) Спасибі вам!.. Спасибі!.. (М. Куліш); Входе (входить) в хату, роздивився.., Та й хазяйці дав чолом (І. Манжура). 2. перед ким—чим. Високо шанувати чиїсь заслуги, риси характеру і т. ін. — Громада наша, чолом даючи перед вашим (Макара Івановича) патріотизмом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїхати депутатом на похорон і завезти вінок (М. Коцюбинський).

дава́ти гастро́лі, жарт. Чинити що-небудь незвичайне, відчайдушне. Розвідники почали давати гастролі, і одразу ж із вежі пролунало кілька коротких черг (О. Гончар).

дава́ти горобця́м ду́лі, жарт. Ходити без діла; тинятися, байдикувати. З школи його витурили, спасибі, що у школу-інтернат направили, а то давав би по місту горобцям дулі (Ю. Збанацький).

дава́ти / да́ти відбі́й. Припиняти робити що-небудь або відкладати, переносити вирішення, розв’язання чогось на пізніший час. — Де ти гасаєш цілими днями? — Я тільки годину тому прийшов з дивізійного суду .. — Якщо так, то я сьогодні ж прийду поглянути на тебе. Дай відбій (Переклад С. Масляка).

дава́ти / да́ти відкоша́ (одкоша́) кому. 1. Не погоджуватися виходити заміж чи зустрічатися з кимсь; відмовляти кому-небудь у сватанні, залицянні. — Кононенко, запримітив я, підсипається до Христі. Вона дівчина, сам знаєш, строга, дає йому відкоша. То він і ремствує (Я. Гримайло); “Треба йому знов дати одкоша. Надісь, не видержить, одчепиться! Дочка ще молода”,— думала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький). 2. Відмовляти кому-небудь у чомусь взагалі. Начальство боїться надсилати бракоробам рекламації, бо вони розгніваються і завжди даватимуть відкоша. А працювати треба. От і розбираємо полагоджені двигуни, міняємо деталі (З газети); — Він (Яким) боїться, як би йому не пошитися в дурні з своїм управительством. Бо вже чутка йде, що Уляна Григорівна тебе хоче настановити за “хазяїна”, а Якимові дати одкоша (С. Добровольський). 3. Рішуче виступати проти кого-небудь; вступати в боротьбу з кимсь у відповідь на його дії; протидіяти

дава́ти / да́ти ві́дсіч кому, чому. 1. Рішуче протидіяти кому-, чому-небудь. Тоталітарна ідея — народити націю войовничих фанатиків.., що вічно рухається вперед, вигукує однакові заклики, однаково думає, “дає відсіч”, нічого не здобуває, проте незмінно “перемагає” (З журналу); Нам треба туркам і татарам за всі нальоти одсіч дать! (В. Сосюра). да́ти на о́дсіч. О, сором мовчки гинути й страждати, як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати. Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Леся Українка). 2. Рішуче відмовляти кому-небудь у залицянні. Чому вона після Брянського, стількох обминувши, стільком давши відсіч, зупинилась саме на ньому? (О. Гончар).

дава́ти / да́ти відста́вку. 1. кому. Відмовляти кому-небудь у чомусь; позбавляти когось певного становища і т. ін. Йому як організаторові туристичних поїздок дали відставку (З усн. мови). 2. чому, перен. Витіснити що-небудь з ужитку, з використання. На заводі віброактивізація дала відставку парі (З журналу). дана́ відста́вка. Вибивачеві на .. заводі ремонту дизельних автомобілів дана відставка (З газети).

дава́ти / да́ти во́лю. 1. кому. Не обмежувати кого-небудь у діях, вчинках і т. ін. Як побачила, що він .. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. Горпина схаменулась, перестала йому волю давати (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я, бачте, даю волю дочці і не слідкую за нею, як інші матері (І. Нечуй-Левицький); Бугор.., на зло йому (Кульбаці), дав собі волю: стрибнувши на самий квітник, .. з похмурою радістю пустився танцювати по ньому (О. Гончар). 2. чому. Не стримувати себе в чому-небудь. Навроцька розсердилась. Вона була нервова й опришкувата, часто давала волю словам (І. Нечуй-Левицький); Під вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П. Грабовський).

дава́ти / да́ти во́лю нога́м. 1. Тікати, швидко бігти, уникаючи якоїсь небезпеки. Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злючий та недобрий,— і не чекала довго. Дала волю ногам та до лісу (І. Франко). 2. Завзято, запально танцювати. На весь голос співали в таборі баяни, змагалися партизанські співаки, дали волю ногам танцюристи (Ю. Збанацький).

дава́ти / да́ти во́лю рука́м. 1. Битися. — Рукам волі не давайте. Я в вас нічого не вкрав,— глухо відповідає Тимко (Григорій Тютюнник); Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримуючись, обіймати кого-небудь, виражаючи почуття симпатії, дружби і т. ін. Ліна почуває, що відтепер їй бракуватиме Єгиптиних злодійкуватих усмішок, грубуватих жартів і отих маленьких сутичок з ним, коли він дає волю рукам (О. Гончар).

дава́ти / да́ти во́лю се́рцю. 1. Дозволяти собі розчулюватися, віддаватися своїм почуттям. Дай серцю волю — заведе в неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримувати свого гніву; обурюватися. Чіпка випив другу чарку… Посоловіло в віччю; вдарило в голову… Він заходив по хаті; розпустив язик; дав волю серцю — став батькувати, лаятись… (Панас Мирний).

дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м. Нестримно, невтішно, гірко плакати; ридати. Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Т. Шевченко); Галя не стрималась, припала до Жені і дала волю сльозам (А. Хижняк).

дава́ти / да́ти во́лю язико́ві. Не стримуватися, не контролювати себе у висловах; дозволяти собі говорити зайве. — Не дуже лишень давай волю язикові, бо як почує Яремка, то й за це посмажить нас на вишкварки,— обізвався Лисенко (І. Нечуй-Левицький); — А я кажу, що думаю! — Думати думай, а язикові волю не давай,— мовив похмуро Пугало (П. Панч); // Висловлювати незадоволення; скаржитися. Наївні люди дають волю своїм язикам .. і списують стоси паперу. А тоді з них пил летить, і вже після того вони взагалі не скаржаться й нічого не пишуть (І. Багряний).

дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Загребельний); Хлопчина ковзнув по стовбуру додолу, дав дьору, ніби його й не було тут (Є. Гуцало). дава́ти дра́пка. Пан совітник скоро перечує, що вона (жінка) пошукує за ним, зараз дає драпка (І. Франко). да́ти дьо́рки. Становий поїхав, а їх (Чіпку з товариством) звелів ще кріпше держати (в чорній), щоб не дали, бува, дьорки (Панас Мирний).

дава́ти / да́ти (вси́пати, зада́ти і т. ін.) бо́бу кому і без додатка. Бити кого-небудь. Молодець врешті не витримував: забирав у жменю рештки Бідочиного волосся, впихав голову межи гачі і давав доброго бобу (Г. Хоткевич); Дізнавшись про цю раду, хлопці вирішили “дати Федькові бобу” (М. Ю. Тарновський); Кинулися (господарі) на нього (вовка) і всипали йому такого бобу, що пару день нікуди не ходив, тілько (тільки) лежав у лісі та вилизувався (І. Франко).

дава́ти / да́ти га́ку (гак). 1. Проходити або проїздити зайву відстань, рухаючись кружним шляхом. Коли з поля вертав (Оксюта), то доводилось гак великий давати — от він проклав собі окремий об’їзд, щоб ближче (Є. Гуцало); За базаром .. видніються зчорнілі стріхи Курячих Лапок. До них можна було бігти .. через .. озимину та базарний майдан або, давши гаку, знову цвинтарем до Тернової балки і потім угору по балці (В. Козаченко). 2. перен. Збочувати в своїх діях, вчинках; відходити від обраного в житті шляху, правильної лінії і т. ін. — Розумієш, куди ти потрапив? Якого гака дав? У такий відповідальний момент відступився від своїх принципів — підтримав хабарників (З журналу).

дава́ти / да́ти го́лову (рідше ру́ку) (на ві́друб (на ві́дсік і т. ін.)) кому і без додатка. З повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; переконливо стверджувати щось. — За Сева я даю голову. Коли тільки можливе в світі існування пари друзів, то це я і Сев (Ю. Яновський); — Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко); — Даю голову на відсік, це колгоспний Малишок (коник) (З газети); — Так от що я тобі скажу: дурниця все це, непорозуміння якесь. Руку на одруб даю (А. Головко); Я ніколи не бачив Севільї, Та на відсік вам голову дам — Саме так молоді й посивілі Карнавалять на вулиці там (І. Муратов). дава́ти го́лову собі́ відруба́ти. Чіпаріу дав би голову собі відрубати, що цей дзвін лише з-під коліс авто (Ю. Смолич).

дава́ти / да́ти доро́гу (рідше сте́жку). 1. кому. Сприяти кому-небудь у чомусь, створювати відповідні умови для здійснення, досягнення чогось. — Треба сміливіше давати дорогу отаким трудівницям з народу (О. Гончар); — Трудне діло — позви (позов),— почав (суддя) до нього.— Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою, давав стежку тобі (А. Тесленко). 2. чому. Переходити від одного етапу, рівня розвитку до іншого, вищого; змінюватися. — Вік мотузяного хазяйства зступає з шляху і дає дорогу машині, Азія дає дорогу Європі! (В. Винниченко).

дава́ти / да́ти дрозда́. 1. кому і без додатка. Дуже лаяти, сварити кого-небудь. Михайло підтримав пропозицію страйкарів, за що йому начальство пізніше дало дрозда і розгнівалося (В. Винниченко). 2. кому. Бити, громити кого-небудь. — Отаке то, товаришу кошовий отамане. Колись ти тут давав дрозда султанам, а ми, як бачиш, .. фонграфам (М. Рудь). 3. без додатка. Чинити що-небудь незвичайне, відчайдушне. Наталка після іменин каялася .. перед Костею.., бо знов, видно, підпивши, “давала дрозда” (О. Гончар).

дава́ти / да́ти ду́ху кому і без додатка. 1. Дуже лаяти, сварити кого-небудь. Вдаючи байдужого, Роман питає: Знову духу давала?..— Ні-ні..,— каже Андрій, дивлячись в бік села.— Постояла трошки та й пішла (В. Бабляк). 2. Бити, суворо карати кого-небудь. — Вони селом наваляться на тебе, дадуть, скільки влізе, духу, а потім відправлять туди, де козам роги правлять (М. Стельмах). 3. Розправлятися з ким-небудь, завдаючи поразки. — Мінами як зачнуть швиргати (фашисти) — так навколо шкварчить, як на сковороді. Проте, біля Києва і ми їм духу дали (Григорій Тютюнник).

дава́ти / да́ти життя́ кому, чому. Створювати умови, можливості для розвитку, розквіту чогось. За своє п’ятдесятиріччя .. навчальний заклад .. відкрив і дав життя трьом тисячам талантів з народу (З газети).

дава́ти / да́ти за́дній хід, жарт. 1. Відступати назад; відходити. До Катрі кинулось аж п’ять парубків, але .. Кіндрат .. водночас розкидав їх ліктями, зухвало гукнувши: — Давай задній хід, браточки (В. Кучер); — Чого мене сюди принесло? Чи не дати задній хід, доки ще не пізно? (М. Рудь). 2. Несподівано зникати, тікати звідки-небудь. До якогось часу Яким Іванович вертівся тут .. і раптом як крізь землю провалився.— Мабуть, дав задній хід наш доповідач,— жартував Турган (Ю. Збанацький). 3. Відступати від своїх слів, дій, змінювати свої думки, переконання, позицію і т. ін. Замість того, щоб підтримувати добрим словом, він дав задній хід, звинувативши мене у всьому (З газети). да́ти за́днього хо́ду. — Він (Пилип Васюта) уже вступив було раз до колгоспу, але, як відомо, передумав. І от знову проситься .. Як будемо рішати? — Хай скаже, чого тоді дав заднього ходу,— вихопився молодий голос (І. Цюпа).

дава́ти / да́ти зеле́ну ву́лицю. 1. чому. Безперешкодно пропускати що-небудь (перев. про залізничний транспорт). На Україну МТС поверталася залізницею. Ішла ще війна, а .. військові коменданти скрізь давали мирному солончанському ешелонові зелену вулицю (О. Гончар); І раптом старий німець здурів! На станції, яка давала ешелонові зелену вулицю, він зупинив поїзд і заявив, що далі не поїде (П. Загребельний). 2. кому. Створювати умови для швидкого просування кого-небудь по роботі, службі; сприяти кому-небудь у чомусь. От ми заберемо його (голову колгоспу) од вас,— сказав Сагайдак,— і повеземо його туди, де його ніхто не спинятиме, а ще .. дадуть зелену вулицю (В. Кучер). 3. чому. Створювати умови для безперешкодного розвитку, використання, впровадження і т. ін. чого-небудь. Зелену вулицю горохові дають в кожному господарстві (З газети); — Тепер інший час. Ізотопу (урану) скоро дадуть зелену вулицю (Н. Рибак); Под

дава́ти / да́ти зівка́. 1. Не використовувати слушної для чого-небудь нагоди через некмітливість, недосвідченість, нерішучість і т. ін. — Не шкодуй за тим, що обмина (життя) тебе; не давай зівка, коли воно само тобі дається до рук! (Панас Мирний); (Лукерія Степанівна:) Дали б ми зівка, то другі ухопили б земельку (М. Кропивницький). 2. Пропускати що-небудь через неуважність. — Санько! — гукнув Гриць.— Ти там зівка не давай… Придивись, де спатиме (пан), та ніччю і підберись до миндалі (медалі)… (В. Винниченко); Траплялося, що цензор давав зівка (Ф. Бурлака).

дава́ти / да́ти зна́ти. 1. кому і без додатка. Повідомляти, інформувати про що-небудь, сигналізувати щось. На пасовищі пасли худобу, вівці, кози на віддалі від лісу і обов’язково з собаками, котрі давали знати про наближення вовка (Нар. опов.); На селі десь знову заторохкали, мов із могили, тужні звуки вартового калатальника, давали знати, що прийшов час спочинку (Олесь Досвітній); Як поїдеш з кіньми на ніч, то дай мені знати (Коломийки). 2. про що. Свідчити про щось, бути ознакою чого-небудь. Вогкість у повітрі, специфічний дух болота .. давали знати про близькість річки (М. Коцюбинський); Все дужчим, потужнішим гуркотом дає знати про себе фронт (О. Гончар).

дава́ти / да́ти зрозумі́ти кому. Натякати про що-небудь якимсь чином. Він (Йосип) делікатно дав Стадникові зрозуміти: добре було б, якби той забрав дружину з ферми (Є. Куртяк).

дава́ти / да́ти зуботи́чину кому і без додатка, згруб. Бити кого-небудь, розправлятися з кимсь. Білоруські партизани дали добру зуботичину гітлерівцям (З газети). да́ти зуботи́чин. Москва їм (фашистам) таких зуботичин дала, — Тікали, знамена покинувши, штаби (І. Нехода).

дава́ти / да́ти ключ (у ру́ки) кому. Сприяти комусь у розумінні чого-небудь. Побут у його селі дав мені ключ до розуміння його вдачі (І. Франко); Ми не відривалися від зусиль його розуму вимовити ще щось, що дало б нам ключ, хто він є — цей бурлака з моря (Ю. Яновський). дава́ти в ру́ки ключ. Ідейна концепція твору, посилена емоційним ставленням постановників до зображуваного, дає їм в руки той ключ, за допомогою якого вишукується образ спектаклю (З журналу).

дава́ти / да́ти конце́рти. Чинити, робити що-небудь незвичайне, відчайдушне, небезпечне і т. ін. Він-бо (вихованець дитячої колонії) тільки зараз такий зразковий і командир загону, а в минулому давав концерти (О. Гончар). да́ти конце́рт. — Мого пахана (батька) третій раз живосилом від алкоголізму лікують, а він знову звідти повернеться та знову як дасть концерт,— не знаєш, де діватися… (О. Гончар).

дава́ти / да́ти ко́поті кому, зневажл. 1. Лаяти, гостро критикувати кого-небудь. Довелося вислухувати голові гірку правду. Дали йому односельці копоті, надовго запам’ятається… (З газети). задава́ти ко́поті. — Оце зададуть копоті нашим критикам! — зло усміхаючись, мовив Довбня (Панас Мирний). 2. Бити, завдавати поразки кому-небудь. Так пан Еней наш знаряжався. Щоб дружби Турну доказать; Напасть на ворогів збирався, Зненацька копоті їм дать (І. Котляревський).

дава́ти / да́ти кру́га (круг). Проїздити, проходити зайву відстань, обминаючи що-небудь. — Шляхбуд саме моста добудував. Не треба тепер круга давати (М. Стельмах).

дава́ти / да́ти ли́ха закаблу́кам (закабла́м) (і переда́м). Запально, темпераментно танцювати. Хлопці посеред вагона давали лиха закаблукам, бо як же ти не танцюватимеш, коли війні каюк і їдеш додому (П. Загребельний); Колись тут .. збиралася .. молодь і під троїсті музики давала лиха закаблукам і передам (С. Добровольський); Отак! Та ще й приспіває козак: .. Дам лиха закаблукам, Дам лиха закаблам (Т. Шевченко).

дава́ти / да́ти ма́ху. 1. Помилятися, прораховуватися в чомусь; допускати помилку. Випадки попадання у швидких пташок з рушниці .. були неймовірно рідкісними! .. І Тереську хотілося заплескати в долоні, коли брат давав маху (Т. Масенко); Скульптор зрозумів, що дав маху, що це безтактно і не треба .. про це питати (О. Гончар). 2. перев. док. да́ти ма́ху. Прозівати, проґавити що-небудь. — Хіба й Андрій тут? — аж похолонуло всередині в Чугая.— Аякже! .. То такі, що маху не дадуть (Григорій Тютюнник); Видно їм (поліцаям) таки вчора перепало за те, що маху дали, де ж пак, з-під самого носа втік в’язень (Ю. Збанацький).

дава́ти / да́ти нагі́нку (наганя́й) кому. Дуже сварити або гостро критикувати кого-небудь. — Якщо ж ми вчора, скажімо, були з директором на третій фермі і Пахом Хрисантович давав там комусь нагінку, то треба ж його везти туди й сьогодні: хай перевірить, чи виконано його розпорядження (О. Гончар). да́ти нагі́нки. Старшина Багіров одного разу дав йому .. такої нагінки, що Хомі вона зосталася, видно, в пам’яті надовго (О. Гончар).

дава́ти / да́ти (надава́ти) духопе́лів (духопе́ликів) кому. Сильно бити, карати кого-небудь. Не стерпе (стерпить) мати і почне давати духопелів Солосі (Панас Мирний); Зі злості давав я духопеликів хлопчакам (М. Стельмах); Гляне (Зінько), аж вони (телята) давно в шкоді .. Побачить сторож або хазяїн, таких духопелів йому надає (Б. Грінченко). да́ти духопе́лу. — Я знаю про твою підлість. Чуєш? За всіма правилами тобі б належало дати доброго духопелу (І. Цюпа).

дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в кому. 1. Критично оцінювати що-небудь, викриваючи вади, недоліки і т. ін. Давав чортів (Олег Павлович) лише всілякій містиці, що вигулькувала як в ідеалістичній лінії Платона, так і в матеріалістичній лінії Демокріта (А. Крижанівський). 2. Бити, нещадно громити кого-небудь, розправлятися з кимсь. — Таких чортів давав (Марко) кайзерам, .. що аж пил курів (Ю. Збанацький). 3. Висловлювати осуд, докори кому-небудь; лаяти. Ну, та й давали ж йому дядьки на цих зборах чортів, але насіння таки одержав… (М. Стельмах); Не раз за той рік доводилося мені чути: “Приїздив сам Кисіль… Ну й чортів надавав!” (І. Муратов).

дава́ти / да́ти пожи́ву чому. Сприяти виникненню, поширенню, розвиткові чого-небудь. Підійшов (Іван) до бібліотеки, в якій працювала Ліда .. Мав намір почекати біля будинку .. Не хотів давати поживу пліткам (Л. Дмитерко); Всі казки цікаві і дають поживу розумові, коли вони є оригінальні (Олесь Досвітній).

дава́ти / да́ти по рука́х кому. Перешкоджати, заважати здійсненню чого-небудь. Замість роботи в масах — адміністрування, підприємливим дають по руках (З газети); Нам треба бути дуже пильними, треба дати по руках тим, хто веде шкідливу роботу на мовному фронті (О. Корнійчук).

дава́ти / да́ти пота́чку кому. Потурати чиїм-небудь діям, вчинкам; попускати комусь. Собаки не дають вовкам потачку (Л. Глібов); — Почнемо ми з Миколою жити й учитись заново.— Потачки йому не давайте (Ю. Збанацький).

дава́ти / да́ти по ша́пці кому. Виганяти, проганяти кого-небудь звідкись; знімати з посади (звичайно з ганьбою) і т. ін. Більше сидів (поміщик) у своєму родовому маєтку. Після того, як йому з армійського корпусу по шапці дали (А. Головко). да́но по ша́пці. Знову з Веселої Кам’янки відходили люди: Улас Шевчик, гвардії сержант.., Карпо Цар, котрому дано по шапці за головування в сільраді (Ю. Яновський).

дава́ти / да́ти прикури́ти кому і без додатка. 1. Сварити, гостро критикувати кого-небудь; не поступатися кому-небудь у чомусь, зміцнювати свій вплив на когось. — А вона бойова, ця Ярина! Така мала, а вже .. дає прикурити Перегуді (В. Кучер); Зранку лорд-висуванець давав прикурити своїм підлеглим ньютонам і відбував у яблуневий сад для проведення експериментів (А. Крижанівський); Ну, що? — запитав Телюков,— Дав, ой дав прикурити! — натягав технік шапку на голову.— На все життя запам’ятаю (І. Гребенюк). 2. Завдавати поразки кому-небудь. — Що ж ти наміняв на просо чи на кукурудзу? — А нічого, окрім звістки від німецьких солдатів, що в Сталінграді таки дають прикурити! (П. Автомонов); Коли ж наша команда перемогла — радість болільників сягає найвищого ступеня ..— Молодчики! Голубчики! Дали прикурити! Два — нуль! (О. Ковінька).

дава́ти / да́ти прочуха́нки (прочуха́на) кому і без додатка. 1. Дуже лаяти кого-небудь. Дала мені мама доброї прочуханки й заборонила зовсім виходити з двору (І. Нечуй-Левицький). 2. Бити, суворо карати кого-небудь; громити, розправлятися з кимсь. — Така ж і мати її була — або плаче, або докоряє (батькові): нащо п’єш .. Давав їй він доброго прочухана, як під п’яну руку (Б. Грінченко). — Дали нам греки прочухана, І самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль (І. Котляревський); Із дворів виходили селяни і вдоволено кивали головами: — Бачили, бачили, якого ви (партизани) їм (ворогам) прочухана дали (П. Панч). 3. Гостро критикувати, сварити кого-небудь, виявляючи надмірну вимогливість. Перед начальником стояв не хто інший, як посильний з канцелярії, отой похмурий червоноармієць, якому щодня доводилось давати прочухана (Ю. Збанацький); Шольц саме увійшов до лейтенанта Боша — комендант викликав його, щоб
дава́ти / да́ти ра́ду. 1. кому, чому. З успіхом поратися, порядкувати біля кого-, чого-небудь; справлятися з кимсь, чимсь. Вона дуже проворна, сама всьому раду дає (Є. Гуцало); — Ми розпочали вироблювати .. килим і ніяк не дамо ради цій роботі (І. Нечуй-Левицький); (Кукса:) Ну, як ти даси їм (дочкам) ради? Це ж не те, що там, як бува у млині, що-небудь поламається..: цюк раз, цюк удруге й полагодив (М. Кропивницький); — Ви ось ніяк ради своєму Кульбаці не дасте.., а я вже його своїми орнаментами зацікавив… (О. Гончар); // Розпоряджатися ким-, чим-небудь. Як господиня й мати, що всьому дає раду та совіт, вона за стіл не сідала, а плавала, як лебедиця, то в хатину, то в комору (Григорій Тютюнник). 2. кому, з ким і без додатка. Розправлятися з ким-небудь. — Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб’єте! Він і сам йому раду дасть (Укр.. казки); Якщо ти бачив діло, то .. там досить і без очних ставок, щоб з тобою дати раду
дава́ти / да́ти реце́пти кому. Рекомендувати, радити комусь що-небудь, підказувати, як діяти в конкретній ситуації. Чомусь дедалі частіше (син) .. кудись біжить, спішить, матері за всі турботи відповідає грубощами… А ти повинен ось тут давати рецепти, поради іншим… (О. Гончар).

дава́ти / да́ти себе́ зна́ти (взнаки́). 1. Бути помітним, відчутним, нагадувати чимсь про себе; відчуватися. Біля штабу Козаков зустрів своїх розвідників. Їх любив увесь полк, і це з часом давало себе знати в незалежній упевненості поведінки (О. Гончар); Чи дівоцькі очі, чи ясні зорі зворушили його душу.., а чи, може, дев’ятнадцята весна дає себе узнаки (Л. Яновська). 2. Неприємно виявлятися в чомусь; дошкуляти. Їм давали трудніші диктанти, більш заплутані арифметичні задачі; їх мучили й мордували довше, ніж інших,— одне слово, сердечна опіка давала себе знати на кожному кроці (Г. Хоткевич); Максим лежав, підпливши водою, і помалу його огортав відчай, тупий відчай .. Також давала себе знати пропасниця (І. Багряний); Лихо не спало і чатувало на них (селян) і спідтиха та, як прийшла пора, дало себе взнаки, як і слід, тому лихові (І. Франко).

дава́ти / да́ти сло́во кому і без додатка. 1. Надавати можливість, дозволяти висловитися, виступити десь. — Мирославо Наумівно, дай мені слово,— звівся з місця і випростався на весь свій гвардійський зріст солдат (А. Головко); — Не гарячкуйте,— мовив Сторожук.— Збори йдуть так, як і годиться. Кожному дамо слово (Є. Гуцало). 2. Обіцяти що-небудь комусь. — Ну, як таки так: дав слово бути в 8 годин, увечері, а зовсім його не було (Панас Мирний); // Запевняти кого-небудь у чомусь. — Відверто не визнає (Джмелик) ідеї, за яку ти ладен в любу (будь-яку) хвилину віддати життя, і обіцяє тобі приємну зустріч в темному завулочку? Даю тобі слово, що в такій зустрічі переможцем буде він, а не ти (Григорій Тютюнник).

дава́ти / да́ти сло́во че́сті кому і без додатка. Урочисто клястися, присягати. (Остряниця:) Присягай іменем короля… забути ворожнечу .. Потоцький повторює. (Гуня:) А тепер дай слово честі (О. Довженко).

дава́ти / да́ти собі́ ра́ду (ра́ди) з чим і без додатка. Самостійно, без допомоги справлятися з труднощами, турботами, клопотами. Кілька разів Остап вскакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалась на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду і знов мчали вперед (М. Коцюбинський); — Може, я чимось .. вам допоможу? — Я звикла сама собі давати раду (С. Журахович); Дівчина не дає собі ради з таким великим хором (О. Маркуш); А нащо нам здалася та волость! .. Хіба таки самі собі не дамо ради? (І. Нечуй-Левицький).

дава́ти / да́ти стусані́в (бухані́в, штовхані́в) кому і без додатка. Бити, боляче штовхаючи кого-небудь. Прожогом вискочили козаки..; хто рубав, хто стріляв, а хто просто давав добрих стусанів у печінки (О. Стороженко); На вулиці хлопцеві дали буханів і прогнали геть (З усн. мови); Бурчисько й Скубло підвели бідолаху. Під бік штурханів йому трохи дали (Л. Первомайський). дава́ти / да́ти стусана́. Він цілу ніч лаяв жінку, а коли лайка не допомагала, давав доброго стусана на додачу (П. Колесник).

дава́ти / да́ти субі́тки кому, заст., жарт. Бити, карати, переважно різками, кого-небудь за щось. Еней від них не одступався, Тройчаткою всіх приганяв; А хто хоть трохи ліновався (лінувався), Тому субітки і давав (І. Котляревський); І Псалтиря забув (Симеон) читати. Тільки й вмів школярам субітки давати (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти / да́ти тя́гу. Швидко, поспішно йти, бігти куди-небудь, утікати звідкись. — Правий фланг, перебіжкою до казарми! Лівий — перебіжкою! В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки .. давали тягу до своєї казарми (П. Панч); Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв, Через поріг перевалився, До стайні швидше тягу дав (І. Котляревський); Воно б то й тягу дати, п’ятами накивати,— та як глянуть вони (селяни) на свої хати, .. шкода їм стане рідної сторони (Панас Мирний).

дава́ти / да́ти хо́ду. Іти, бігти кудись. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ти так швидко ходу даєш, та й не озираєшся на нас? (Ганна Барвінок).

дава́ти / да́ти чубро́вки (почубе́ньків, матла́нки) кому і без додатка, жарт. Бити кого-небудь, переважно тягаючи за чуба. За невдачу серце зривав (дяк) на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (С. Васильченко); Тогді (тоді) почується.., як хто з роду скривдить .. чи почубеньків дасть (М. Номис); Корній почав лаяти дочку.— От як попаде він її за коси, та як дасть їй матланки (Б. Грінченко).

дава́ти (задава́ти, дави́ти, зневажл. де́рти) / да́ти (зада́ти) хропака́. Міцно спати. На полиці напроти — два підлітки в робочих спецівках. Підмостили під голови грубі черевики й дають хропака (І. Муратов); — Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Григорій Тютюнник); Радисти ще “деруть хропака”, бо вночі була якась заваруха, то не виспались (Григорій Тютюнник).

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти, вси́пати і т. ін.) хльо́сту (хло́сту, хльо́ру і т. ін.) кому і без додатка. Бити кого-небудь, жорстоко розправлятися з ким-небудь. — Що там? Бунт? .. не бійся, Валю,— зараз будуть козаки… О, вже там дають їм хльосту… що за дикі крики?! (Леся Українка); Ось привезли і мальовання (малювання): .. як Александр цареві Пору Давав із військом добру хльору; Чернець Мамая як побив (І. Котляревський). да́ти хло́сти. Запорожці витягли дуків надвір і дали їм доброї хлости (М. Пригара).

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) жа́ру кому і без додатка. 1. Дуже лаяти, сварити кого-небудь. Дружина дала жару (чоловікові), запідозривши його в амурних стосунках із сусідкою (З газети); Чутно голоси з народу: “Ага! піймалися! Задасть тепер вам гуменя жару” (Панас Мирний). 2. Бити, громити кого-небудь. “Катюші” добре тут давали жару їм (фашистам) (В. Сосюра); Бився (полк) .. по-простому, по-донбасівському, слюсарі слюсарили з гармат, шахтарі довбали шабельками.., газівники давали жару з гвинтівок (Ю. Яновський); Билися (білогрудівці), як личить червоним воякам: не раз і німцеві задавали жару, не раз і самі з тяжкими втратами виривалися з оточення (Ю. Бедзик).

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) пе́рцю кому і без додатка. 1. Дуже лаяти, сварити кого-небудь, дошкуляти критикою. — І йому (Шаповалові), й Денису Панасовичу я давав перцю, незважаючи ні на ордени, ні на роки! (П. Автомонов); — Вишкварив оце листа додому, щоб костюм пошили .. Дав їм такого перцю, що, може, й розсердяться… (С. Олійник). 2. Розправлятися з ким-небудь, громити когось. (Голос:) Ганяй їх! Бий їх! От такого перцю дали (І. Нечуй-Левицький); — Далі,— знизав плечима сержант,— далі взагалі нічого особливого не було. Дали їм (фашистам) перцю, танки майже всі спалили, тільки двом вдалося втекти… (В. Собко). 3. рідше, жарт. Завдавати клопоту, прикрощів, дошкуляти кому-небудь. Нехай би де у дистанції так розташувались, дали б їм зараз перцю, хоч би й що: зараз би потаскали у поліцію та затасували б у холодну (Г. Квітка-Основ’яненко). зада́ти пе́рцю з ма́ком. — Тепер він (хлопчик) нам

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) пра́су кому і без додатка, заст. Бити кого-небудь. Тут на бігу поймав (спіймав) (Еней) за рясу Попа Рутульського полку, смертельного задавши прасу, Як пса, покинув на піску (І. Котляревський).

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) чо́су (джо́су) кому і без додатка. 1. Бити кого-небудь. Пробували було нападати на малюка, але він давав їм такого чосу, що всі охочі до легких перемог стали його сахатись (О. Ільченко); — А, ви, сякі-такі! попались? А злазьте сюди! Я тепер вам дам джосу,— гукала бабуня (І. Нечуй-Левицький). 2. Громити кого-небудь, завдаючи поразки. — Зі всього видно,—закінчив .. Савка,— що десь там наші дають доброго чосу .. гітлерівцям (Д. Бедзик). 3. Гостро сварити, критикувати кого-небудь. До столу випхався Тихін Фіялко .. Ну, цей щось скаже .. Вміє давати чосу глитайні (В. Речмедін); Набридло людям. Вони все у полі та в полі, а парторг їхній біля телефону .. керує через вікно… Ще мало йому дають чосу (В. Кучер).

дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, підне́сти) пи́нхви кому, заст. 1. Бити, карати кого-небудь. Вони (парубки) усею громадою не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочухавсь (Г. Квітка-Основ’яненко); — А тобі, мабуть, треба такої (жінки), щоб давала щодня стусанів у потилицю. — Ого-го. Нехай спробує! Я задам їй такої .. пинхви, що вона не потрапить кудою втікати (І. Нечуй-Левицький). 2. Учиняти кому-небудь якусь каверзу, щось підступне, неприємне. Чухають (іноді) собі потилицю, та плямкають, та нищечком лають усе-таки того ж Тихона, що їм таку пинхву дав! (Г. Квітка-Основ’яненко). підне́сти пи́нхву. Йому (Халявському) Хівря і піднесла пинхву (Г. Квітка-Основ’яненко).

дава́ти (лови́ти, хапа́ти і т. ін.) / да́ти (злови́ти, вхопи́ти і т. ін.) сторчака́ (рідше стовбула́). Падати вниз головою. Чи й у вас, як у нас, На леваді спичаки? Чи й у вас, як у нас, Ловлять хлопці сторчаки (Укр.. пісні); Яків розгарячився — то — аж у дверях шуміло. Одні стовбула давали, другі перелітали через лежачих, і всі лаялись, батькувались… (Панас Мирний); — Чого ти тут бродиш вночі? .. — крикнув писар і штовхнув чоловічка в груди кулаком. Чоловічок дав сторчака додолу (І. Нечуй-Левицький); Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака… (П. Загребельний).

дава́ти (підно́сити) / да́ти (піднести́) (пече́ного) гарбуза́ кому, жарт. Відмовляти кому-небудь у сватанні. Гарна була дівчина, на все село. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Укр.. казки); Маринка наша довго ховалася, та син старости виказав,— він до неї колись сватався, а вона йому гарбуза піднесла (О. Іваненко); (Відьма:) Знаю, знаю про твою біду, якого тобі (сотнику) мудрого печеного гарбуза піднесла Йосипова Олена (Г. Квітка-Основ’яненко). роздава́ти гарбузи́ (про багатьох або багатьом). Може, з десяток женихів залітало на обійстя Вариводи, щоб одержати Ярину та пару добрячих волів з млином на підпряжку, так скажена дівка всім женихам роздала гарбузи (В. Речмедін).

дава́ти (подава́ти) / да́ти (пода́ти) знак кому і без додатка. Повідомляти, інформувати кого-небудь про щось яким-небудь рухом, звуком і т. ін.; сигналізувати. Змахнув рукою Тиміш — теж дав знак своїм (О. Довженко); Ворог іде. А Дмитрій спокійний, знає, що не полізуть татари зразу, та й вартові пильно стежать, помітять щось, то знак дадуть (А. Хижняк).

дай / дава́й Бо́же (Бог) но́ги (, а чорт коле́са). Уживається для вираження необхідності раптової втечі звідкись. Я як зачув оте змагання, то у мене аж мороз поза спиною посипав, і — дай Боже ноги! — мерщій хильки та хильки (Панас Мирний); Опісля треба було роззброїти всіх коридорних, вивести в’язнів на подвір’я, відчинити двері тюрми і... дай Бог ноги (Ю. Збанацький); Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту, а потім давай Бог ноги, а чорт колеса (Д. Косарик).

да́ти (вте́рти) / дава́ти каба́ки кому, заст. Бити, карати кого-небудь. Турна розбишаки, Вам більше рясту не топтать! Вам дасть Еней міцной (міцної) кабаки (І. Котля