ГРЯЗЬ

ки́дати / ки́нути боло́том (боло́то, гря́ззю і т. ін.) у кого—що, на кого—що. Ганьбити,гудити, гостро картати кого-, що-небудь. (Горнов (до Воронова):) Ви кидаєте болотом у моє чесне діло (М. Кропивницький); — Батьку, оцей недоносок гряззю кидає на героя. У нас Петлюра — це все одно, що в Італії Гарібальді (М. Стельмах).

ля́пати грязю́кою (гря́ззю, боло́том і т. ін.) на кого. Несправедливо звинувачувати, ганьбити, бруднити і т. ін. кого-небудь. — Для чого ви так, пане підполковнику? — з докором промовив сотник. — А чого ж розпустив язика, мов халяву? Не знає, а ляпає грязюкою на нас (М. Стельмах).

міси́ти в грязю́ці (в грязі́, в боло́ті і т. ін.) кого. Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь, зводити наклепи на когось; обмовляти, ганьбити і т. ін. Ось і почнуть дурні язики до небес піднімати Марка, а його місити в грязюці (М. Стельмах). міша́ти з грязю́кою. А коли якийсь горе-керівник мішає з грязюкою підлеглих.., цього іноді просто не помічають (Є. Дудар).

не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка. Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Чумак ловко сів у сідло. (“Хоч тут не вдарив лицем у грязь!” — майнула думка) (А. Головко); Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський); (Тиберій:) Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький).

топта́ти / затопта́ти в боло́то (в грязь, в багно́) кого. Принижувати чию-небудь гідність, знеславлювати когось, ганьбити. (Микола:) Не показуйся прилюдно з ним. Не топчи в болото моєї бідної голови (І. Франко); — Чи чули ви, як тільки що говорили там, як картали нас, як топтали нас в грязь? (І. Нечуй-Левицький); Воно (минуле) зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже піднялася (В. Кучер).