ГРУДИ

аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський).

би́ти себе́ (кулако́м) в гру́ди. Твердити щось, наполегливо запевняти, переконувати кого-небудь у чомусь. Давид .. поволеньки пнувся в керівники, був добре письменний, частенько бив себе в груди й присягався (С. Добровольський); — Хто вас сюди запрошував? Яка ваша професія? — Ділок бив себе в груди, доводячи, що йому тут належить керівна посада (М. Ю. Тарновський); Микита Чугай бив себе кулаком у груди, гув, як мідний дзвін: — Брехня! Трактори весняної оранки не затягували (Григорій Тютюнник).

все (щось) обрива́ється / обірва́лося всере́дині (в гру́дях) у кого, рідше кому. Хто-небудь надзвичайно вражений, переляканий чи приголомшений чимсь. З яким нетерпінням вичікувала вона хвилини появи його (листоноші), і коли приходив з порожніми руками, їй обривалось щось всередині (В. Гжицький); Юрко відчув, як усе всередині у нього обірвалось. Вели його батька (І. Багмут).

дави́ти ка́менем (на се́рце (гру́ди)). Викликати тяжкий душевний стан, невеселий, гнітючий настрій; гнітити. Гірко йому (Петрусеві) на душі, важким каменем давили слова Шестірного, та й нікому і розважити, нікому одвести думки від глибокої образи (Панас Мирний); Безрадісні події на фронтах, туга по Україні, яку вже топтали німецькі фашисти, каменем давили на серце (П. Панч); Якесь важке, гнітюче почуття каменем давило груди (О. Донченко).

дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер) з кого. Хто-небудь помер, загинув. — Я б п’ятьох бояр підняв та об землю вдарив, щоб дух з них вискочив (А. Хижняк); (Микита:) Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре!.. (Семен (спокійно):) Не хвались! (М. Кропивницький). ма́ло дух з груде́й не ви́йде. Побігли ми… Біжимо, мало дух з грудей не вийде (Ю. Яновський).

дух займа́ється (забива́ється, затина́ється і т. ін.) / зайня́вся (заби́вся, затну́вся і т. ін.) в кого, кому і без додатка. Стає важко дихати від хвилювання, сильного душевного потрясіння і т. ін. — Коли душа її уся порушалася, серденько колотилося і дух займався ..— вона починала ходити .. по луці (Марко Вовчок); (Нартал:) Ти (Лацію) став мені показувати зараз .. красу Італії, багатство Рима,— у мене дух зайнявся (Леся Українка); Олеся затрусилась і ледве встояла на ногах; вона аж зблідла; дух забився; вона .. нічого не бачила перед собою (І. Нечуй-Левицький); Серце його, як у невеличкої пташки, стукало, билось, дух затинався у грудях (Панас Мирний). дух у гру́дях затну́вся. Вона (Христя) почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся (Панас Мирний).

згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки. 1. Переставати щось робити, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М. Коцюбинський); Зінька взяла кухоль і, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через плече: — Бачите — не сиджу, не згорнула ж руки (А. Головко). 2. тільки док. Умерти. — Боже мій! Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я (мати) це ворочаюсь (пораюсь), біля печі хоч, а згорну я руки? (А. Тесленко). згорну́ти ру́ченьки. Ой, як я прийду, Тебе не застану, Згорну я рученьки, Згорну я біленькі Та й нежив я стану (Пісні та романси..). скла́сти ру́ки на гру́дях. Як складу на грудях руки, За тюрмою на шпилі, Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (П. Грабовський).

з ка́менем на душі́ (в гру́дях). У гнітючому, поганому настрої. З каменем на душі працює (Пріся) на курятнику, день у день вичищає гній (О. Гончар). з каменю́кою в гру́дях. За вікном сірів похмурий ранок. Але Гриша не міг усидіти в хаті з важкою каменюкою в грудях (В. Большак).

ки́дати / ки́нути жари́ну в се́рце (в гру́ди) кому і без додатка. Викликати в кого-небудь хвилювання; тривожити когось. (Лучицька:) Як ви вмієте людину збентежити .. жарину кинути в серце (М. Старицький); — Чи не забагато (хлопців), дівко? — знову так говорить мати, що в душі Христини починають ворушитися різні здогадки .. А мати хоч би тобі що: кинула, неначе ненароком, жарину в груди й порається біля мисника (М. Стельмах).

проби́ти (грудьми́) доро́гу кому. Ціною великих зусиль домогтися чого-небудь або допомогти комусь у досягненні якоїсь мети. Любити своє дитя — це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу (О. Гончар).

розпира́ти гру́ди (ду́шу, се́рце) чиї (чию, чиє), кому і без додатка. Охоплювати, переповнювати кого-небудь (про певні почуття, переживання і т. ін.). Вона живе в мені тепер якоюсь мрією, за котрою розпирає туга груди (О. Кобилянська); Радість розпирала хлопцеві груди, пронизувала, здавалось, кожну клітину його молодого тіла (І. Кириленко); Обурення і сміх разом розпирають дівочу душу, але вона .. насупилась, гримнула на парубка: “Безсовісний ти, Левку” (М. Стельмах); Глуха неприязнь уже не лише до господині, а й до господаря розпирала серце (Ю. Збанацький).

розрива́ти се́рце (ду́шу, гру́ди) перев. чиє (чию, чиї). Примушувати страждати, переживати, мучитися. В’ється вона (туга) коло серця, серце розриває (С. Руданський); — Скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Марко Вовчок); Розпач, відчай розривали її груди, хвилинами з’являвся такий жах, що ціпеніло серце (О. Донченко).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (з груде́й) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); (Оленка:) Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

скида́ти / ски́нути з плече́й (з груде́й, з душі́, з се́рця) тяга́р. Звільнятися від чого-небудь гнітючого, позбуватися чогось небажаного, відчуваючи полегкість. Цілі століття злигоднів викарбували на ньому (роді) свої сліди. Як важко було йому скидати з плечей цей тягар (О. Довженко); Єдина істота в світі спроможна погасить вогонь, що спалює його єство, скинути з грудей тягар, що не дає дихати (В. Речмедін); Сів (Іван) писати повість. Треба ж було скинути з душі страшний тягар баченого (П. Колесник); Я читаю в ваших втомлених очах жаль і бажання щирого каяття… ви прагнете через святу оповідь скинути тягар з серця, що стільки часу гнітить вас (Ірина Вільде).

смокта́ти ко́ло (бі́ля) се́рця (за се́рце, під грудьми́) кого і без додатка. Мучити, непокоїти кого-небудь, виклика́ти відчуття душевного болю від чогось неприємного. Йонька ніби погодився, але ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце (Григорій Тютюнник).

спира́є / спе́рло дух (ві́ддих, гру́ди і т. ін.) кому і без додатка, безос. Кому-небудь важко дихати від надміру почуттів, сильних переживань і т. ін. Чіпка почув, що в його якось страшно затіпалось серце, .. спирало дух, важко було дихати (Панас Мирний); Від хвилювання спирало віддих, туманіло в очах. Боявся (Шевченко), що знепритомніє (О. Гуреїв); Чернишеві спирало груди. Кожне Ференцове слово ранило його (О. Гончар).

става́ти / ста́ти грудьми́. Самовіддано захищати, обороняти кого-, що-небудь; мужньо битися, заступатися за кого-, що-небудь. Ховатись безглуздо, треба ставати грудьми. Роман ощадливо перелічує в кишенях патрони (О. Гончар); Розумів (Сеспель) — він напередодні відповідальних подій, знав — доведеться і йому стати грудьми проти ворога (Ю. Збанацький); А сурма до бою кличе, за край свій ми станемо грудьми (В. Сосюра); Син коханий, господар молоденький, між тими, що грудьми стали за матір Вітчизну (Ірина Вільде).

ти́сне (за) се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Грабовський). 2. кого і без додатка. Хто-небудь відчуває біль, перебуває в стані душевного пригнічення. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).

тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) кому, чиє (чиї). Хто-небудь зазнав душевних страждань, перебуває у стані пригнічення, тривоги, неспокою. (Меланка:) Не знаю вже… чогось такий гнітючий. Такий важкий на серце ліг тягар. Ходжу… і наче лиха все чекаю… (І. Кочерга); І з того часу, як усі відвернулись од Павлика, з того часу великий тягар упав Євгенці на груди (О. Донченко).

тяжки́й ка́мінь ліг на гру́ди (на ду́шу, на се́рце) кому, кого, чиї (чию, чиє) і без додатка. Кого-небудь спіткало нещастя, горе, випробування і т. ін. Тяжкий камінь ліг на груди дітей. Мало того, що вони не вчилися,— їм довелося ставати до торгівлі (Ю. Яновський). звали́вся ка́мінь тяжки́й на гру́ди. З тої години щастя уплило, І слід недоля замела, Звалився камінь тяжкий на груди. На серце туга залягла (С. Руданський).

(як (мов, на́че і т. ін.)) ка́мінь з душі́ (з груде́й) спав (звали́вся, упав і т. ін.) кому, в кого і без додатка. Кому-небудь стало легко, спокійно; хто-небудь відчуває душевну полегкість, заспокоївся. Йонові наче камінь з грудей спав. Легше якось зробилося на серці (М. Коцюбинський); Почувся зумер — дзвонив майор Терещенко. Він доповів, .. що вибух стався не на греблі.. Шумаков коротко буркнув “дякую” і поклав трубку. Камінь звалився з душі (С. Голованівський); — Нічого, налагодилося усе, — мати втомлено відкинула з чола мокрого волосся і пішла в хату. В Сергія наче камінь скотився з душі (Ю. Мушкетик).