ГРОМИТИ

ве́рга́ти (ки́дати) громи́ на кого і без додатка. Дуже гніватися на кого-небудь, лаяти когось; бурхливо виявляти своє незадоволення, роздратування. Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Ю. Смолич); (Любов (здержано):) О, ви герої! Раді кидати громи з свого м’якого кубельця на тих, кому доля ніякого притулку не дала (Леся Українка); — Ви, шановний добродію... не раз... кидали громи на нелюбих вам поетів і артистів (І. Франко).

мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого—що, проти кого—чого і без додатка. 1. Гнівно, роздратовано говорити, писати про кого-, що-небудь; критикувати, лаяти когось. Преса метала громи і блискавки на “недоварених студентів”, що посміли зняти руку на громадський спокій (П. Колесник); І Панас Максимович знову почав метати громи й блискавки на непокірного сина… (В. Минко); Отець Хрисантій і досі метав громи та блискавки на клятвовідступника Поцілуйка (М. Стельмах). бли́скавки мета́ти. Він блискавки метав, Повчав мене сердито (В. Іванович). мета́ти грім і бли́скавку. Губернатор метав грім і блискавку. Таким Оух ще не знав його (Я. Стецюк); Чи варто було метати грім і блискавку проти… всього вчення про гормони рослин у цілому..? (Вибр. праці М. Г. Холодного). 2. Поглядом виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитися. Закидайло войовниче поблискував хворобливими оченятами, метав громи й блискавки (

посила́ти (всі) громи́ і бли́скавки на кого—що. Із роздратуванням, гнівом говорити про кого-, що-небудь; лаяти когось, щось. посила́ти всі гро́ми і бли́скавки на го́лову чию, кому. Марія у своїй кімнаті посилає всі громи і блискавки на голову П’єтро Антонеллі. .. Негідник! Дурень! .. І де були її очі, коли слухала цього пустомолота (М. Слабошпицький).