Фразеологічний словник української мови
ГРАД

ко́тяться / покоти́лися дрібні́ (рясні́, пеку́чі і т. ін.) сльо́зи (гра́дом) у кого і без додатка. Хтось невтішно, не зупиняючись, плаче. Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках (О. Гончар).

ли́ти (пролива́ти) / проли́ти сльо́зи. 1. Плакати. — А що ж маю робити? Хіба сяду та буду сльози лити? — сказала байдужим тоном Онися (І. Нечуй-Левицький); Довелось на чужині Тілько (тільки) сльози лити (Т. Шевченко); (Анна:) Якби я кожен раз, відкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очі вилиняли досі! (Леся Українка); Марися сумувала, Мліла, сльози проливала (Л. Первомайський); Скільки сліз пролила (мати) потаємці ночами, коли Вутанька повернулася з Таврії ні дівчиною, ні вдовою (О. Гончар). сльо́зи гра́дом ллють з оче́й. Івась зціпив зуби; сльози з очей градом лили, він мовчав (Панас Мирний); // Бідувати, страждати і т. ін. Сиротою жити — сльози лити (Укр.. присл..). ли́ти слі́зки. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Укр.. присл..). 2. чиї, які. Завдавати комусь страждань, горя. розлива́ти сльо́зи. Один у неволі скніє, а другий п’є, розливає сльози людські (Панас Мирн
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ГРАД


матиме такий вигляд: Що таке ГРАД