ГОРОДИТИ

горо́д (рідше тин) городи́ти, який і без означення, перев. несхв. Починати якусь копітку справу. — Перш за все, Мусію Степановичу, відібрати землю у поміщиків. Без цього нема чого і город городити (А. Головко); — Та чи варт тоді город городити? Чи не краще тоді вдома лишитися?(Г. Коцюба); Мабуть, це викликало б у всіх посмішку — навіщо було город городити, навіщо затівати (З журналу); Трапляється, що не збагнеш: навіщо все це, чого було отой тин городити? (З газети). тин городи́ться. Поки дочитаєш до кінця, часто забуваєш — що ж там було на самому початку, заради чого цей тин городився (З журналу).