ГОРОБЕЦЬ

дава́ти горобця́м ду́лі, жарт. Ходити без діла; тинятися, байдикувати. З школи його витурили, спасибі, що у школу-інтернат направили, а то давав би по місту горобцям дулі (Ю. Збанацький).

дава́тися / да́тися як горобе́ць на поло́ву. Дозволяти себе ошукувати, піддаватися обману. Нічого було робити: тра (треба) було із дідом знов ладити, поки вибереться час, щоб його знов піддурити .. Тільки “білий дідок” вже не давався як горобець на полову (Грицько Григоренко).

і горобе́ць у ро́ті не насліди́в у кого. Хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв. О. Василь .. щохвилини (повторював): — Люди добрі! .. дайте мені чистий спокій. Бо ви .. (їли), .. а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Г. Хоткевич).

сміши́ти люде́й (горобці́в). Бути об’єктом глузування, насмішки для кого-небудь. Старий Кирпа підсів до Петра і при людях надоумлював: — Гляди, зятьок, роздивляйся добре на нашу доньку, щоб потім жити та й людей не смішити (В. Сологуб).

(старі́й) жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на. Неглибоко, зовсім мало. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна,— сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Далі не заходь, .. ось тут і хлюпочись на мілкому, де горобцю по коліна... (О. Гончар); — Коли приїхав (Вовченко) до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (М. Чабанівський).

стрі́ляний (стари́й) горобе́ць (вовк). Досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурити. — Сам біс десь не злякає мене,— стріляний я вже горобець (М. Стельмах); — Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець (П. Загребельний); Даг виявився стріляним вовком, вмілим політиком, освіченим (Л. Дмитерко); Абдулаєв був старий вовк, він знав — “язика” взяти нелегко (Григорій Тютюнник).

стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х. Затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка).