ГОПКИ

вибри́кувати го́пки, прост. Дуже радіти. — Скільки оці (штани)? Два, кажете? А півтора? — Півтора то й півтора... Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (О. Ільченко).

го́пки скака́ти. Охоче бігти, іти куди-небудь. Онопрій усе наставляв ухо на Саливона і своє гукнув: — Пісного борщу не годна зварить, а до церкви гопки скаче! (В. Кучер).

ста́ти / става́ти го́пки. Не погодитися з ким-, чим-небудь, запротестувати. Балабуха знав, що його жінка стане гопки, як углядить цю всю компанію в своїй світлиці (І. Нечуй-Левицький); — Як стане було отой Гонченко гопки, то вже не зіб’єш його нічим,— хоч плач, хоч скач, а зробить, як сказав!.. (Ю. Яновський).

у го́пки йти. Танцювати. Тут циган якийсь ув’язався, набивається нам зі своєю шкапою, старою, злиденною.— Купуй, брате! — Але ж вона крива...— А що, вона має тобі в гопки йти? (О. Гончар).

хоч го́пки скачи́. Уживається для вираження марності чиїхось зусиль, неможливості, безсилля зробити що-небудь; що не роби. — Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі, — впевнено кидає Мар’ян. — Покрутяться вони, мов посолені в’юни, а без мужика, хоч гопки скачи, нічого не зроблять (М. Стельмах); — А от у мене шкідників не було. Вродило теж не дуже, зерно легке, присушене, але тут уже хоч гопки скачи — нічого не зробиш. Сила природи… (І. Григурко).