ГОВОРИТИ

аж (і) шку́ра гово́рить на кому. Хто-небудь надзвичайно жвавий, енергійний або балакучий. На йому (ньому) й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний).

говори́ти на рі́зних мо́вах (рі́зними мо́вами). Не розуміти один одного. (Хвора:) Не хтіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Леся Українка).

гово́рить сам за се́бе. Не потребує доказів, пояснень. — Вільному воля,— знизав плечима агент.— Я своїм товаром не набиваюсь — він сам за себе говорить (М. Стельмах); Те, що кращі стрічки останніх років — це екранізації творів М. Коцюбинського, В. Стефаника та інших класиків красного письменства,— факт, який говорить сам за себе (З журналу).

(й) говори́ти ні́чого (нема́ чого́, нема́ що). Без сумніву, безперечно. А то вже дівка, не то, що на усе село, та вряд чи де й близько така була: богобоязлива, .. розумна, і що вже красива, так вже нічого й говорити! (Г. Квітка-Основ’яненко); Ні, нема що говорити, хороший хлопець Артем! (А. Головко).

ко́жна жи́лка (жи́лочка) дрижи́ть (гра́є, гово́рить, брини́ть, тремти́ть і т. ін.) / задрижа́ла (загра́ла, заговори́ла, забрині́ла, затремті́ла і т. ін.) у кого, рідше на кому, в кому. Хто-небудь відчуває приплив сил, енергії, завзяття, позитивних емоцій і т. ін. В Саїда дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла (І. Нечуй-Левицький); — Молодий, здоровий, свіжощокий, та в такому віці на тобі кожна жилка б грати повинна, а він сидить хмурка хмурить (О. Гончар); Красна (Олена) — як звізда, як співає,— то з вигуком, як гуляє, то з викрутом та ще так, що кожна жилочка в ній говорить (Г. Хоткевич); У Галі кожна жилочка забриніла від тії похвали (Панас Мирний). жи́лочка брини́ть (затремті́ла) яка. (Петро:) А в батька молодеча жилочка й досі бринить? (Панас Мирний); (Петро:) Ну, а скажи по правді: тобто у тебе дівоча жилочка не затремтіла? (Панас Мирний).

що (як) (там) не кажи́ (не говори́). Уживається для вираження запевнення, переконання когось у чому-небудь; безперечно, звичайно. — Що не кажи — дівка! — напіврозтуляються товсті уста парубка (М. Стельмах); Ми щасливі, що там не кажи (П. Дорошко); — Як не кажи, а він — Антонович — теж чесно протоптав свою тисячу кілометрів, щоби визволити оцю Грінаву... (О. Гончар); — А Пашина мати, як там не кажи, а сестрою рідною йому доводилася (Г. Хоткевич).