ГНІЗДО

зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня...” (Григорій Тютюнник); Не знати тобі, Свириде, того щастя, не мати тобі ніколи свого добра, не вити свого гнізда тобі (Панас Мирний). зви́ти гнізде́чко. (Кембль:) Річард молодий... Одружиться колись, зів’є гніздечко, то й іграшки забуде (Леся Українка). зви́ти / звива́ти кубе́льце. Звила (Катря) собі затишне домашнє кубельце, народила дитину, та, проте, не могла всидіти дома (Л. Дмитерко); Їй (Марусі), як і кожній молоденькій жіночці, хотілося звити власне кубельце. Щоб і хата своя була, і двір, і город (А. Дімаров); У хлопця .. турбот вистачає: незабаром весілля, своє кубельце звивати (І. Муратов). 2. Зосередитися, утвердитися (про щось негативне).

наси́джене гніздо́ (кубло́). Житло, місце, де хто-небудь прожив тривалий час. До спустошеного села повертали потроху люди, оселяючись у давніх, насиджених гніздах (Ф. Малицький); Передавши справи новому лісничому, Архип Спиридонович покинув насиджене кубло (Н. Рибак). наси́джене кубе́льце. Ополудні покинув — невже назавжди? — своє містечко… насиджене кубельце… Куди? Світ за очі (М. Понеділок).

оси́не (о́сяче, во́вче і т. ін.) гніздо́ (кубло́). Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів. — Одне гніздо осине розворушили, а друге ще .. ось незаймане,— сказав Єгор.— Нічого,— позирнула Ольга на вивіску.— Доберемося згодом і до цього гнізда (А. Шиян); — Нам треба, щоб він своє товариство (конокрадів) виказав, щоб гніздо вовче видушити (Б. Грінченко). оси́ні ку́бла. — Тепер я покажу всім князям та їхнім гавкунам! .. Я посмикаю їхні осині кубла (С. Добровольський).