ГІРКИЙ

гірка́ ча́ша. Велике горе, страждання. (Ганна Андріївна (дочці):) Не минула і тебе ця гірка чаша… Тепер ти полонянка; взяли тебе у ясир (Ю. Мокрієв); Такі от специфічні умови зробили Соколову чашу особливо гіркою, а перспективу безвиглядною (І. Багряний).

гі́рше (гірш) гірко́ї (пече́ної) ре́дьки (полину́, гірчи́ці і т. ін). 1. зі сл. набри́днути, доку́чити і под. Дуже, надзвичайно, великою мірою. Не тільки зарічанам, а й замостівцям набрид (Святоха) гірше гіркої редьки (П. Рєзніков); Вона обридла йому гірше печеної редьки (І. Нечуй-Левицький). гірш за ре́дьку гірку́. Скінчу вже врешті свою подорож, яка, певно, докучила тобі гірш за редьку гірку (М. Коцюбинський). 2. Нестерпний. Одно здавалося гірше печеної редьки, становилося руба в горлі. Це життя в казармі вонючій (Панас Мирний); Така колотнеча була Чіпці гірше полину (Панас Мирний); Ще за Василя Семеновича він було не пропустить виборів, щоб не наговорити, як казали про його, “сім мішків гречаної вовни..” Отже, та вовна була для панів польських гірше гіркої гірчиці (Панас Мирний).

лиха́ (важка́, гірка́ і т. ін.) годи́на. Певний період з тяжкими, несприятливими обставинами; горе, нещастя. В грудях билось єдине бажання: Щоб тебе не спіткало страждання, Щоб минула година лиха (П. Грабовський); — Лиха година вигнала мене з батькового двору й пустила по світу бурлачкою (І. Нечуй-Левицький); От записав мій .. друг Мені свій адрес (адресу). У гірку годину (М. Рильський).

лиха́ (гірка́, щерба́та і т. ін.) до́ля 1. чия. Хто-небудь нещасливий, безталанний. — А давно ж вони (Лящі) померли, бабусю? — Давненько, моє серце ..— Се, мабуть, чи не до них (до Лящів) ішла? — До їх, бабусю, та лиха моя доля (Марко Вовчок). лиха́я до́ленька. Над Іквою було село, У тім селі на безталання та на погибель виріс я. Лихая доленька моя! (Т. Шевченко). 2. Горе, нещастя. — Рідний брат мій в Америці, Марко. Ще до визволення Галичини пішов світ за очі. Лиха доля погнала (І. Цюпа); Тогді (тоді) найбільш нам допікає, коли зла доля однімає, Що в нас всього миліше єсть (І. Котляревський).

навари́ти ка́ші (пи́ва, гірко́ї і т. ін.) кому і без додатка. Зробити щось небажане, неприємне і т. ін.; наробити лиха, завдати клопоту. Одні лише співчували йому пошепки .. Другі уникали розмови з ним. Мовляв, сам наварив каші, сам і їж (Д. Ткач); — Дай спокій, заступило мені, що я не бачив його перший. Наварив я собі пива (Ірина Вільде); Такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки! (П. Куліш).

облива́ти (рідше обмива́ти) / обли́ти (рідше обми́ти) (гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми) що, рідше кого. Плакати над ким-, чим-небудь; через щось. — Припала я до ніг того пана, цілую їх та обливаю слізьми.— Годі,— каже він,— годі! (Панас Мирний); “Буду в руки златоглави, Китайки хапати, І знаки твої криваві Слізьми обливати...” (П. Куліш); Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (М. Рильський). облива́ти рясни́ми слізьми́ (не ті́льки) лице́. Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице (М. Коцюбинський). обли́ти свою́ ду́шу слі́зьми́. — Я ж облила свою душу слізьми.., тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький). обми́ти слі́зоньками. Хотіла — не хотіла

облива́тися (рідше залива́тися, обсипа́тися і т. ін.) / обли́тися (рідше зали́тися, обси́патися і т. ін.) (гірки́ми (гаря́чими, буйни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми). Гірко, невтішно плакати. Вона (мати) плаче, теж слізьми обливається над своїм дитям (Олена Пчілка); — Хіба ж не сама я,— казала далі дівчина, вже обливаючись слізьми,— не сама одвадила од себе всіх хлопців?.. (С. Васильченко); “Чужі… чужі… Що їм? у них болить?.. їм шкода (мого сина)?..”— думала вона (Мотря), обливаючись гіркими слізьми (Панас Мирний); Та брехня пекла її, скорпала її за серце нестерпучими болями, яких Параскіца не могла втишити, б’ючись головою об землю та обливаючись гарячими слізьми (М. Коцюбинський); Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх (Марко Вовчок); Вона посадовила його на покуті, як дорогого гостя, а тоді, обливаючись буйними сльозами, почала розпитувати (І. Багряний); — Поря

облива́тися (рідше умива́тися, обмива́тися і т. ін.) / обли́тися (вми́тися, обми́тися і т. ін.) (крива́вим (гірки́м, сьо́мим і т. ін.)) по́том. Дуже важко працювати, дуже втомлюватися працюючи. Наймити та невільники обливались потом, аж стогнали од важкої роботи (І. Нечуй-Левицький); — Двадцять п’ять років отут обливаюся потом, і в очах лиш полин (Мирослав Ірчан); Їхньою волею, їхньою силою здійснюється нарешті те, про що не раз, обливаючись гірким вантажницьким потом, мріяли вони потаємки в роки своєї молодості (О. Гончар); Вмивався (Явтух) потом, усіх навколо себе трусив, як чорт грушу (Ю. Яновський); Вийшов коваль з новенької кузні. Не миються потом у ній ковальчуки, не хукає прокіптявленою утробою ковальський міх (Ю. Мушкетик); (Ганна:) Попогнула б спину на спеці та вмилася б кривавим потом,— не зажирувала б (М. Кропивницький); Ще сонце не купалося у водах яруги, а Василь вже
обсуши́ти (обте́рти, осуши́ти і т. ін.) (гіркі́ (гаря́чі)) сльо́зи (рідше о́чі) чиї, кому і без додатка. Заспокоїти, втішити кого-небудь; повернути комусь радість. Як йому хотілося утішити її, хотілося обсушити гіркі сльози (Панас Мирний); — Те бажання — братам помогти і їх сльози обтерти (І. Франко); Була хвилина, що він так і хотів кинутись до неї, обітерти, осушити гарячі сльози, та якось здержався (Панас Мирний); А може, ще вернеться син із боїв і очі (матері) обітре, і жито посіє (М. Стельмах).

полива́ти / поли́ти сльоза́ми (слізьми́, сльозо́ю і т. ін.) що. Плакати невтішно; плакати, страждаючи. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину сажає, І сльозами поливає, І Господа просить (Т. Шевченко); Він (Т. Г. Шевченко) писав і не знав, що тисячі жінок поливатимуть сльозами його щирі, його гнівні рядки, його “Катерину” (О. Іваненко); Він читав його (“Кобзар”), коли на душі було важко, читав і поливав сльозою читане (Ю. Збанацький). полива́ти гірки́ми слізьми́. Гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя .. Коли б ще не довелося Федорові гіркими слізьми поливати те покумання… (Панас Мирний). поли́тий сльоза́ми (слізьми́). (Мамай:) Ось яка вона, значить, наша земля… Слізьми полита (Ю. Яновський).

пра́вда о́чі ко́ле кому і без додатка. Неприємно комусь визнавати себе винним, слухати істину; соромно комусь. Він просто говорив усюди правду… А правда .. очі коле (І. Цюпа). гірка́ пра́вда ко́ле о́чі. Шакун на лайку мовчав як у рот йому води налито. Гірка правда, мабуть, дуже колола йому очі (Панас Мирний).

умива́тися (рідко ми́тися) / уми́тися слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю). Гірко, невтішно плакати. Будьте ласкаві, будьте милосердні! — благала Горпина, умиваючись слізьми (Л. Яновcька); Я хочу миру між людьми, Щоб матері слізьми не мились (Д. Павличко); Як калина при долині Вранці під росою, Так Ганнуся червоніла, Милася сльозою (Т. Шевченко). уми́тися слі́зоньками. Згадай мене, ненько, Напившись, наївшись. А я тебе ізгадаю, Слізоньками вмившись! (Укр.. думи..). умива́тися рясни́ми (гірки́ми). Марина не раз і не два вмивалася рясними, як надавлять її злидні та недостачі (Панас Мирний); Я гляну в ту сторону, де дитина спить… умиюся гіркими, та й знову за роботу (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) гірка́ (па́рена) ре́дька, зі сл. набри́днути, надоку́чити, обри́днути і т. ін. Дуже, сильно, надзвичайно. Сидять, розмовляють, таки все про свої шкільні справи. Така вже звичка у вчителів! От, здається, повинно б те все обриднути, як гірка редька. Ні, дивись, як зійдуться, зараз таки про своє (Олена Пчілка); За ці дні надокучив йому балакучий начальник як парена редька (М. Стельмах). як соба́ці ре́дька. Обрид як собаці редька (Укр.. присл..).