ГАРЯЧКА

поро́ти гаря́чку. Діяти поспіхом, необдумано, нестримано і т. ін.; гарячкувати. — Тут гарячки, товариство, пороти нічого. Треба з усіх боків обміркувати (А. Головко); А через тиждень знов почав гарячку пороти наш сусіда. День і ніч бігає, як навіжений (Є. Кравченко).

як (мов, нена́че і т. ін.) з (бі́лої) гаря́чки, зі сл. говори́ти, моло́ти, белькоті́ти і под. Не зовсім осмислено, не обдумано, згарячу. — Усе пропало, усе — мов з гарячки говорив (Євдоким Юренко) сусідам.— То треба скоріше виїжджати (М. Стельмах); Меле язиком, неначе з гарячки (Укр.. присл..); // Не зовсім осмислений, обдуманий; беззмістовний. — І не слухайте його, пришелепкуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! — затарабанила Олена (М. Стельмах).