ГАК

дава́ти / да́ти га́ку (гак). 1. Проходити або проїздити зайву відстань, рухаючись кружним шляхом. Коли з поля вертав (Оксюта), то доводилось гак великий давати — от він проклав собі окремий об’їзд, щоб ближче (Є. Гуцало); За базаром .. видніються зчорнілі стріхи Курячих Лапок. До них можна було бігти .. через .. озимину та базарний майдан або, давши гаку, знову цвинтарем до Тернової балки і потім угору по балці (В. Козаченко). 2. перен. Збочувати в своїх діях, вчинках; відходити від обраного в житті шляху, правильної лінії і т. ін. — Розумієш, куди ти потрапив? Якого гака дав? У такий відповідальний момент відступився від своїх принципів — підтримав хабарників (З журналу).

закида́ти / заки́нути ву́дочку (гачо́к, га́ка і т. ін.). 1. Обережно, натяками розвідувати, з’ясовувати щось. Здалека почала (Уляна): “Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно”. Знала, що батьки його (Тараса) чомусь проти мене; отож і закинула вудочку (І. Муратов); — І давно ви тут живете? — обережно закинула вудочку Інеса (Ю. Збанацький). 2. на кого—що, для чого. Домагатися кого-, чого-небудь, намагатися здійснити щось, заволодіти чимсь. Як і інші, комишанець нетерпляче жде цього табору, вже наперед закидав вудочку, щоб його призначили “організатором вогнища” (О. Гончар); Едвінові грозила руїна, і він, очевидно, закинув гачок на Ніну, котру вважав великою багачкою (І. Франко); (Степан:) Недарма на магазин закидаєш гака, недарма! Руки погріти хочеш? Не вдасться (М. Старицький).

з га́ком. З невеликим перевищенням (при визначенні приблизної величини, кількості тощо). Біжать літа… Йому вже тридцять з гаком (Василь Шевчук); Покручена древесним паралічем сосонка, якій можна було на око дати тридцять з гаком років (Ю. Збанацький); Від автостради до Вишневого, де жили друзі-меліоратори, було справді п’ятнадцать кілометрів та ще й з гаком (Л. Дмитерко); За якийсь місяць з гаком він і справді поправився, молоде обличчя округлилось, карі очі заясніли (С. Добровольський).