ВУС

і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).

і в вус не ду́ти. Бути байдужим до всього, не турбуватися ні про що. Сидітиме собі Сава в теплі та добрі й у вус не дутиме (С. Чорнобривець); Ви ганьбите підлизу всує! Він слуха вас і в вус не дує. Мовляв усякому своє… (С. Воскрекасенко); Оберемок в думці лаяв Кошика: “Все через нього такі душевні страждання! А він, мабуть, і у вус не дме” (П. Автомонов).

і ву́сом (брово́ю) не вести́ / не повести́. Зовсім не звертати уваги, не реагувати на що-небудь. (Остюк:) Вирішив я .. взяти полковника (фашистського) живим. Пустив коня на них. Їду і співаю: “Гоп, мої гречаники”. Фашисти спочатку наставили на мене автомати, я ж і вусом не веду, їду й співаю (О. Корнійчук); Коло них (дівчат) худа й довготелеса Текля Барилова вимахує руками, щось своє доказує. А вони й бровою не ведуть. Мов не чують (В. Кучер); — На хлопця це не справило ніякого враження. Він і бровою не повів (В. Нестайко).

і ву́сом не ру́шити. Ніяк не реагувати; не звертати уваги на кого-, що-небудь. Почнеться яка бесіда, а Марина .. зажартує, то дівки сміються, а парубок і вусом не рушить (Н. Кобринська).

(і) о́ком (ву́сом) не моргне́ш. Дуже швидко, миттю. Ніч у Севастополі коротка, пролетить, і оком не моргнеш (В. Кучер); — Я повернусь — оком не моргнеш! (Ю. Шовкопляс); — Попомни (запам’ятай) моє слово — і вусом не моргнеш, як Микита всіх обжене (Ю. Збанацький).

мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Збанацький); — Я людина військова, все мотаю на вус (С. Голованівський); Ти все на вус мотай собі годяще й непутяще (С. Воскрекасенко); Він не міг очей відвести, хоч розумів, що цим нашкодить Феодосії: в селі все бачать, усе на вус намотують… (Василь Шевчук); // Запам’ятовувати, брати до уваги що-небудь. Хто що говорить добреє, а ти на ус мотай (М. Номис); Увесь вечір хазяйка усе розказувала, як поводиться в панів, а Ївга все, як там кажуть, на ус мотала (Г. Квітка-Основ’яненко); — Вчиться тобі треба, багато вчитися та придивлятися, та мотати на вус (Ю. Збанацький); Уляна Григорівна точно інформувала гостя про свої достатки, а обачливий ротмістр все мотав на вуса (С. Добровольс

під ву́сом. Дорослий (про хлопця). Там двійко чималих є хлопців, либонь і під вусом... (Дніпрова Чайка); Але був уже тоді я, як то кажуть, хлопець під вусом, а руки у мене вже змалку мозолів не боялися (П. Козланюк).

ходи́ти під ву́сом. Бути дорослим (про хлопця). Було це років сорок тому, а може, й цілих сорок п’ять. Я, як кажуть, ходив уже під вусом і служив у сільського куркуля Тимохи Ломаки (Є. Кравченко).

хоч би (тобі́) брово́ю (ву́сом) моргну́в. Не звертає уваги хто-небудь, ніяк не реагує на щось; байдужий, спокійний. — Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський); (Горпина:) Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув батько, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув,— хропе… (М. Кропивницький).

хоч би (тобі́ (собі́, вам)) ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже (Омелько), — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).