ВТЯМКИ

взя́ти / бра́ти втямки́. Усвідомити, збагнути, зрозуміти що-небудь. Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський); Щось я втямки не візьму. Так чого ж, вибачай, чоловіче, ти йшов сюди? (С. Скляренко); Не знав (дід Йосип) письма, а через те нічого не брав утямки у тих мудрих книжках, якими так любив хвастать Кривенко (Д. Бедзик). взя́ти утя́мку. — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний); — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М. Зеров). взя́ти в толк. (Наталка:) Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму... (І. Котляревський); Ніяк я не візьму в толк з маминих листів, чи витримала ти Закон Божий (Леся Українка); // Добре запам’ятати що-небудь. — Зірки на пілотках щоб сяяли від вас на двоє гін вперед! Зрозуміло?.. На т

да́тися / дава́тися в па́м’ять (в па́м’ятки, впо́мки, втя́мки) перев. кому. Надовго, добре запам’ятатися, вразивши чимсь. Дався він Галині Горленко в пам’ять, отой “січений”, і тепер ось так наявно постав перед нею… (Є. Кротевич); — Я змалку тут живу і пам’ятаю все .. Найбільше в пам’ятки далися воєнні роки (Нар. опов.); Дався той день упомки Кирилові Івановичу: і досі він його без того, щоб не заскреготати зубами, згадати не може (Панас Мирний); — Ми маленькі людці, то тим вашій милості, князю, і не далися втямки,— сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький).