ВТУПИТИ

вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Грінченко); Лежав (Бронко) отак, втупивши зір у небо, поскороджене ребристими хмарами, і думав (Ірина Вільде); — Іди,— гримнув Христофор, втупивши в неї злісний погляд (О. Довженко); Він... втуплював очі в глуху стіну сусідського будинку і прислухався до своїх думок (П. Панч.). вту́пити позі́р. Жабі, втупивши позір в електричну лампу, замислилась... (Олесь Досвітній). вту́питися по́глядом на що. — Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити (мотоцикл) не смій! Це був для хлопця удар. Ні слова після цього не промовив. Ображено прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився (О. Гончар).