ВТЕРТИ

вте́рти / втира́ти но́са кому. 1. Засвідчити або довести свою перевагу над ким-небудь. Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить, хоч кому носа втре (Укр.. казки, легенди..); Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині. Але й Ольжина правда, що треба декому тою хустиною носа втерти! (Ірина Вільде); Прилюдно втреш носа комусь із них, зацитувавши при нагоді щось таке, як, скажімо, указ Петра Першого від 9 квітня 1709 року (О. Гончар); // Перевершити кого-небудь у чомусь. — От стріляє, бісова дитина,— не зміг стримати свого захоплення Сахно,— всім нам носа втерла (В. Собко); — А тепер вони (молодь, жінки) ще й нам носа утруть. Їм почесть почала снитись, навіть ордени. Не бачив, яке жито моя жінка з Шевченком вирощують! (М. Стельмах); Взявшись дружно, без лементу та ґвалту відремонтували занехаяну молотарку і тепер втирають носа зарозу

вте́рти ма́ку (часнику́), згруб. Побити, суворо покарати кого-небудь. За нові його (кавалера) вибрики я такого йому втру маку, що навіки відхочеться йому женихатися (Переклад М. Лукаша); — Іч, який...— чого захотів!? Я зараз як втру тобі часнику, то надовго забудеш про театри (М. Стельмах). нате́рти ма́ку. — Меланіє! — озивається Дмитро і повертає дівчину до дійсності. — Хочеш, я зараз вернуся назад і натру маку тому лобуреві, з яким щойно розминулися (П. Гуріненко).

втри но́са, зневажл. Уживається як застереження молодим від втручання у справи старших. — Носа втри,— гримнув Остап і встав. Це означало, що він нічого не скаже синові, хоч би як той підсипався (В. Кучер); — Ану, геть! Нічого женихатися, краще носа втри, а то й носа розіб’ю (З журналу).

да́ти (вте́рти) / дава́ти каба́ки кому, заст. Бити, карати кого-небудь. Турна розбишаки, Вам більше рясту не топтать! Вам дасть Еней міцной (міцної) кабаки (І. Котляревський); // Знищити. Доглядайтеся, хлоп’ята, Щоб як часом вам завзята, Хитра птиця, той орляка, Та не втер, бува, кабаки (І. Манжура).