ВСИПАТИ

вси́пати (врі́зати, да́ти) гаря́чих кому і без додатка. Покарати різками, висікти когось. Всипати п’ятдесят гарячих, щоб знала, як книжки красти (Панас Мирний); — Не пішов би він (мужик) красти панського лісу, якби йому всипав гарячих! (М. Коцюбинський); Нічого не вдієш — знімаю (одяг). Знову врізали гарячих (Ю. Збанацький); — Ану, дайте ще й цьому кілька гарячих! (М. Ю. Тарновський).

вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху) кому. Завдати неприємностей кому-небудь. (Економ:) Гляди, щоб ми не всипали тобі за очкур приску! (С. Васильченко); (Михайло:) Слухай, Катре, не муч мене! Щоб я більше не чув про Дмитра! Не поминай мені про нього! Тут прийдеш до тебе порозкошувати душею, впитися коханням,— а ти мені вкинеш приску за пазуху (М. Старицький).

вси́пати на галушки́ кому. Дуже вилаяти, суворо покритикувати. — Прокіп хіба не попереджав тебе? Ілько не відповів.— Ну, за це доведеться старому на галушки всипати... Я ж просив його... (А. Хорунжий).

вси́пати патикі́в кому. Побити, суворо покарати кого-небудь. Головним злодіям повипікали очі, іншим поприпалювали підошви та всипали по пару сот (по парі сотень) патиків (І. Франко).

вси́пати по пе́рше (по шо́сте) число́ кому і без додатка. Суворо покарати, провчити кого-небудь. — Кинувся кожен: де Маковей? Де телефоніст? Розшукати негайно! Всипати по перше число! (О. Гончар); — Я вам покажу “точно”! — спалахнув Гречкун.— Чого не доповіли про готовність батальйону? Я вам всиплю по шосте число! Я вас навчу воювати (Ю. Бедзик).

дава́ти / да́ти (вси́пати, зада́ти і т. ін.) бо́бу кому і без додатка. Бити кого-небудь. Молодець врешті не витримував: забирав у жменю рештки Бідочиного волосся, впихав голову межи гачі і давав доброго бобу (Г. Хоткевич); Дізнавшись про цю раду, хлопці вирішили “дати Федькові бобу” (М. Ю. Тарновський); Кинулися (господарі) на нього (вовка) і всипали йому такого бобу, що пару день нікуди не ходив, тілько (тільки) лежав у лісі та вилизувався (І. Франко).

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти, вси́пати і т. ін.) хльо́сту (хло́сту, хльо́ру і т. ін.) кому і без додатка. Бити кого-небудь, жорстоко розправлятися з ким-небудь. — Що там? Бунт? .. не бійся, Валю,— зараз будуть козаки… О, вже там дають їм хльосту… що за дикі крики?! (Леся Українка); Ось привезли і мальовання (малювання): .. як Александр цареві Пору Давав із військом добру хльору; Чернець Мамая як побив (І. Котляревський). да́ти хло́сти. Запорожці витягли дуків надвір і дали їм доброї хлости (М. Пригара).

да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші кому. 1. Побити кого-небудь (перев. різками), суворо покарати. Крикнув (Дцу Кин-дзин) — радцям каші Березової дать (П. Грабовський); — Всипати б такій березової каші, щоб не хитрувала, наче циганка на ярмарку (М. Стельмах); Вона їм всипле березової каші. Вони пам’ятатимуть, як треба матір слухати й поважати (В. Кучер). 2. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. — А ми свого командира .. привезли. Поранений. Хотіли вдома лікувати, та генерал Петренко дізнався. Дав мені березової каші! (В. Кучер).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня (опівдні) сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу (тремтливу)… наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко). 2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсип