ВРАЖИЙ

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Стельмах); — По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть (не варте) ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти! (П. Куліш). бі́сова дити́на. — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї (дівчинку) Олена (Григорій Тютюнник).

вра́жа (лиха́, хрі́нова і т. ін.) ма́ти, лайл. 1. Уживається для вираження незадоволення чим-небудь, діями когось. — От вража мати, знову дощ почався! — почулося з-за вікна (З газети). 2. з дієсл. Якісь небажані, незвичайні обставини, щось незрозуміле. Чи я ж тобі (Енеєві) та не годила? Хіба ріжна ти захотів? Десь вража мати підкусила, Щоб хирний тут ти не сидів (І. Котляревський); Нечиста мати понаносила до нас тих панів, та й стали вони захоплювати наші землі (О. Стороженко); // зі сл. бода́й, щоб і т. ін. Уживається як побажання чого-небудь недоброго, неприємного. — Я, бачте, такий чоловік — м’якушка.. Отже ж і пожалував, бодай його хрінова мати жалувала! (Марко Вовчок).

вра́жий син. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь. Я кинулась до його (чоловіка), заступила йому двері, прошу, благаю та плачу: “Куди ти йдеш! Схаменися хоч на цей день, вражий сину, бо буде тобі якась напасть!” (І. Нечуй-Левицький). 2. Уживається для вираження доброзичливого, позитивного ставлення до когось або захоплення кимсь. (Филимон:) Проворний (Гаврюшка), вражий син! Скрізь пройде, підслухає — права рука. З нього колись буде гарний дворецький (І. Карпенко-Карий); Він передивився кожну зборку, кожну зшивку. Як вилив, вражий син! Думав він і тихо усміхався (Панас Мирний);

лиха́ (бі́сова, вра́жа і т. ін.) личи́на. 1. лайл. Недобра, підступна і т. ін. людина або інша істота. (Личак:) А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Я. Мамонтов); — Ач, меле, бісова личина! — аж хмуриться дехто. Та Невкипілий уже подибав до іншого гурту (А. Головко); (Настуся:) Та пропадай, вража личина! Коли б вже й давно щез! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ну покинь хлипати, нехай краще та вража личина хлипає, котра тебе зобидила (Л. Письменна); Скріпивсь (хлопчина), стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому пом’яти хоче чуб (І. Котляревський); Поки пташка літає і корму добуває, зозуленя повикидає усіх маленьких пташенят з гнізда.. Отаку катавасію в чужому гнізді окаянна личина робить (А. Хижняк); Хитра лукава личина. Ой, хитрюща! (О. Ковінька); // грубо. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, досади, обурення з якогось при

лиха́ (вра́гова, вра́жа і т. ін) ма́ти (рідше ма́тір) зна́є кого, що, фам. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. Врагова його мати зна! (Укр.. присл..); Лиха мати знає ті правила і чим воно все закінчиться (З газети). 2. Уживається для вираження невпевненості, необізнаності в чомусь; невідомо, незрозуміло. — І чого йому (Сербинові) треба тут? — Лиха його матір знає; ходить по садах, ярах, левадах, дітей лякає (С. Васильченко); Вража мати його знає, нащо він моргає (Укр.. пісні).

що за вра́жа (лиха́ і т. ін.) ма́ти, фам. Уживається для вираження здивування, досади, незадоволення і т. ін. — Що за вража мати! — каже тоді Шрам, протираючи очі. — Да се ж ти, бачу, сам і отаман! (П. Куліш); — Чи не видко ще сухого дуба? — Ні, — каже (хлопець), — ще не видко. Що за вража мати? Наче вже давненько й ідемо, а дуба того нема та й нема (Г. Хоткевич); З ума не сходить моя дівчина: .. що за нечиста мати? — думаю. — От тобі й напився води! (Панас Мирний).

яко́ї бі́сової (вра́жої, лихо́ї і т. ін.) ма́тері, фам., лайл. Уживається для вираження обурення, незадоволення діями, намірами кого-небудь і т. ін.; чого, що. — Якої бісової матері їм треба? Чого вони так себе поводять? Заспокойте. Розберіться (З газети); // з дієсл. Чому, через що, з якої причини. — Якої вражої ти матері сумуєш? (П. Гулак-Артемовський).