ВПАСТИ

впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі). 1. кому. Хто-небудь помічає, бачить, звертає увагу на когось чи на щось. На одному (магазині), крайньому від базару, ще впала Давидові в очі афіша. Сьогодні буде виставлена “Хмара” (А. Головко); Байдуже ніхто не міг пройти повз Оверка, усім пада в око розкішний паруб’яга (К. Гордієнко); // Привертати чию-небудь увагу. Ксеня непомітно забилася в середину колони, — аби змішатися з людьми, не впадати в око вартовим (С. Голованівський); Хоч би дрантя якесь натягла на себе, щоб не впадати відразу в ненажерливі очі тим супостатам (О. Сизоненко). 2. Бачити, помічати що-небудь. Гайдамаки з “маминих синків” товпились біля буфету, шелестячи в руках нерозрізаними аркушами “керенок”, брали, що тільки в око впадало (А. Головко); Я палкий аматор морфології рослин. От і збираю все, що в око впаде (Я. Качура). 3. Бути особливо помітним; помічатися. Вза

впада́ти / впа́сти в го́лову (на ду́мку) кому. Хто-небудь думає про щось, додумується до чогось. Конгресменам, що виколисували атомний вибух у Аламогордо, і в голови не впадало, що ця новина не була власне несподіваною для .. делегації (Н. Рибак); Очевидно, молодик аніскільки не сумнівається в своєму праві робити тут усе, що тільки впаде йому в буйну голову (Ю. Шовкопляс); Тоді Мартосі впало на думку взяти й Дарку з собою до двора на роботу (Леся Українка). впа́сти у ду́мку. Як впало йому у думку і в душу, що в Овручі погано людям жити, то як наче зернятко яке прийнялося (Марко Вовчок).

впада́ти / впа́сти в дити́нство. Втрачати здоровий глузд, діяти, міркувати, поводитися несерйозно. — Я не дозволяю говорити зі мною в такому тоні.— Ви впадаєте в дитинство,— відповів Тірсен.— Це старечий маразм (В. Собко); Глібові дивно було вислуховувати батькові просторікування, що скидалися на маячіння коли не психічно хворої, то людини, яка на старості впала в дитинство (П. Кочура).

впада́ти / впа́сти в непа́м’ять. Непритомніти. Мені здалося, що се вона почала впадати в непам’ять, але вона була притомна (Леся Українка); Йому так стало прикро, що хотілося впасти знов у непам’ять, .. до болю заплющив очі, але свідомість уже не покидала його (П. Козланюк).

впада́ти / впа́сти в па́м’ять (в па́м’яті) кому. Запам’ятовуватися. Добре йому впали у пам’яті і той вечір весни молодої, і навіть та квіточка бузкова, що, пахуча, розгорталася в темному вечорі (Марко Вовчок).

впада́ти (вхо́дити) / впа́сти (увійти́) в гріх. Робити щось заборонене певними етичними нормами. Пана гетьмана ніхто не спокушує ламати присяги, і ми, старшини, теж не мислимо впадати в такий гріх (М. Лазорський); Коли ж ти увійшла в гріх, дам карбованця, щоб до якоїсь чаклунки сходила (М. Стельмах).

впада́ти (па́дати) / впа́сти в ду́шу чию, кому і без додатка. Справляти глибоке враження, надовго лишаючись у пам’яті. Лиш ронять краплю віти кленів змоклих, А паровоза крик і місяця димок Впадають в душу на життя, на вічність (Л. Первомайський); — Вчіться, любіть свою школу, своє село, свою Батьківщину,— падали слова старої вчительки в дитячі душі (М. Зарудний); Тільки що як впало йому у думку і в душу, що в Овручі погано людям жити, то як наче зернятко яке прийнялося (Марко Вовчок).

впа́сти у ву́ха кому. Хто-небудь почув про щось; стати відомим кому-небудь. Погана слава про її шинок... ходила серед мирославської жіноти, навіть Явдосі нині щось у вуха впало (О. Ільченко).

го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). не було́ де і я́блукові впа́сти. Стеценка викликали на сцену після кожного номера. Виходив на сцену, дивився в залу, а в ній не було де і яблукові впасти (А. Хорунжий). ма́ковому зерну́ ні́де впа́сти. Призовники сиділи на сцені за довжелезним столом, а в залі маковому зерну ніде впасти (М. Ю. Тарновський). 2. Дуже тісно. Коли ж на столі за мисками й полумисками ніде було голці впасти, а вся хата запахла не то Різдвом, не то Великоднем, Сердючиха налила нам по чарці (М. Стельмах); А на пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (В. Собко). й го́лки нема́ де ки́нути. Стало в нашій хаті так тісно, що як зберуться всі докупи,

не впа́сти в гріх. Не припуститися чогось поганого, принизливого, осудливого з погляду загальноприйнятої моралі. — Ну, хоч подивіться.. Подивитися ж можна, у гріх не впадете (Панас Мирний); Коли б і заглянув, не впав би в гріх (М. Стельмах).

не дава́ти / не да́ти (і) волоску́ (во́лосу, волоси́ні і т. ін.) впа́сти з голови́ чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони (Андріян та Мальва) тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися (варяги), що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).

не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Панч); — Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила?.. Не дала і порошині на нього впасти! (Панас Мирний). 2. на що. Дуже оберігати, захищаючи від кого-, чого-небудь; зберігати щось. Він порошинці не дав би впасти на її біле личко (Ю. Бедзик). і кра́плі не да́ти упа́сти. — Берегтиму (листа), як ока, і краплі не дам упасти (Панас Мирний).

не з ду́ба впа́сти. Бути досить досвідченим, розумним або обізнаним у чомусь. — Отже, на шефа тягнуть Здирського,— сказав Сидоров.— А чим, скажімо, гірший я? — Я теж не з дуба впав,— насупився Саунський (А. Крижанівський).

ні сі́ло ні (ані́) впа́ло (па́ло), перев. у знач. вставн. словосп. 1. Без будь-якої причини; безпідставно; невідомо чому. — Чи не здається їм дуже дивним те, що я, ні сіло ні впало, берусь учити діти (дітей) дурно (Б. Грінченко); — Неможливо собі уявити, щоб він перший, ні сіло ні впало, узяв та й облив грязюкою ні в чім не винну людину (І. Муратов); — Може, це на вас, ні сіло ні пало, накидається Сагайдак? — звернувся Гавриленко до Коржа (С. Добровольський). 2. Зовсім несподівано, раптово. — Ти чогось шукаєш, Олю? — Ні, бабуню. Їду.— Куди? Що ти, моя дитино? Отак ні сіло ні впало… (П. Дорошко); — Не гнівайтесь на мене, стареньку, що я оце ні сіло ні впало увійшла, нікого не спитавши (Д. Ткач); — Враз ні сіло ані впало З брязком відчинились двері (І. Франко); — Ось, тату, ні сіло ні пало, маємо собі нового читальника, прошу любити і жалувати, — каже батькові син, і вони обоє починають сміятися (М. Стельмах).

о́ко впа́ло чиє, на кого, на що. Хтось глянув, звернув увагу на когось, на щось. — Цей нечестивий князь куди йде, то лихо веде за собою. Впало його око на тебе, і ти тонеш в сльозах (І. Нечуй-Левицький); На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив леґінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню (М. Коцюбинський); Андрієве око впало на папір розкритої течки, й серце йому тьохнуло (І. Багряний).

о́чі впа́ли чиї, на кого—що. Хто-небудь помітив когось, щось, зупинив погляд на комусь, на чомусь, звернув увагу на когось, на щось. Він зирнув через одчинені двері в кімнату і його очі впали на Тодозю (І. Нечуй-Левицький); Яків ще раз обвів хату. Очі його упали на бабу Оришку (Панас Мирний); А тут мур розвалений од саду. На латку подзьобану очі впали, отут розстрілювали (А. Головко).

па́дати / впа́сти в безо́дню. 1. Безслідно минати, щезати. В безодню Падали, як олово, віки (В. Сосюра). 2. Потрапляти в дуже скрутне, безвихідне становище. Ігор щохвилі глибше розумів, у яку безодню падає. Та вороття не було. Треба врятувати Тамілу, будь-що врятувати (Л. Дмитерко).

па́дати / впа́сти в оча́х кого, чиїх. Втрачати авторитет і повагу до себе з боку інших або потрапляти у становище, яке заслуговує осуду. Чим нижче падав в очах військ Денікін, тим вище підносився він, Врангель, в своєму ореолі вигнанця (О. Гончар).

па́дати / впа́сти з не́ба, перев. із запереч. Діставатися кому-небудь дуже легко, без зусиль, труднощів і т. ін. Нове не падає з неба в готовому вигляді. Воно завойовує свої права поступово (Л. Дмитерко); Наші перемоги не падали нам з неба, а здобувалися у важкій боротьбі з ворожим оточенням (В. Козаченко); У нас поки що так: хто робить, той і має. З неба не падає нікому (В. Дрозд).

па́дати / впа́сти з п’єдеста́лу. Втрачати авторитет, повагу, високе громадське становище і т. ін. Не ідеалізуйте мене, я насправжки скажу, що я сьогодні боюся, я вже раз падала з п’єдесталу, .. удруге сього не хотіла б (Леся Українка).

па́дати / впа́сти на го́лову кого, кому, чию і без додатка. Несподівано з’являтися, виникати у кого-небудь внаслідок важких обставин (про труднощі, випробування і т. ін.). Та не скоро ще ця виснажлива праця принесла радість своїм трудівникам. Важкі випробування падали на їх голови одне за одним (О. Довженко). спада́ти на го́лову. — Іноді величезне горе, що спадає на голову, менше вражає, як дрібничкова неприємність (Олесь Досвітній); Лихо, що несподівано впало їй на голову, зламало, придавило бідну жінку (Б. Грінченко).

па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким і без додатка. 1. Виявляти кому-небудь велику шану. Гірко, принизливо було Ганні відчути себе відстороненою. Чи давно ще падали перед нею ниць, пісень про неї співали (О. Гончар). 2. Підкорятися чиїй-небудь волі, чиємусь впливу і т. ін.; скорятися. Вдихну у груди пломінь блискавиць,— Щоб перед ворогом не падать ниць, Щоб дихати в його лице вогнем! (Д. Павличко). 3. Принижуючись, просити у кого-небудь про щось. — Курило не з тих, що падають на коліна. Степан Курило — герой! (Д. Бедзик). па́дати на всі чоти́ри. — У нас і кращі падають на всі чотири й лижуть Орлову чоботи! — зловтішно мовив слідчий (Валерій Шевчук). 4. Виявляти до кого-небудь почуття великої вдячності. — Ти ще після всього повинен впасти на коліна, що з тобою так привітно обходяться, що не гордують тобою (З газети).

се́рце па́дає (обрива́ється) / впа́ло (обірва́лося) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь завмирає від раптового переляку, тривоги і т. ін. Я прислухавсь. Найменший шелест або стук — і моє серце падає (М. Коцюбинський); Павло побачив .. пробоїну і серце його впало (І. Багмут); Він не пам’ятає, як відчинив двері .. Назустріч холодне, незнайоме обличчя чужої жінки. .. Серце обірвалося (О. Донченко); Тимкові почулося, ніби його хтось покликав. Оглянувся і побачив Солов’я. Серце обірвалося: “Ну, так і є — до командира!” (Ю. Збанацький).

як (мов, на́че і т. ін.) у во́ду впа́сти (ка́нути) / рідко па́дати. 1. Зникнути безслідно; пропасти. І вже одягаючись, спохватився Динька, що нема шапки. Обдивився Никодим усі кутки, повивертав кишені,— як у воду впала (М. Зарудний); — З того часу Явтух як в воду впав: ніхто про нього жодної звістки не переказував (А. Свидницький); — Де ж він (Микола) дівся? — Сів на коня і наче у воду впав (М. Лазорський); — Я прямо аж боюся за нашу Оленку. Поїхала і мов у воду канула. Ні листа, ні телеграми... (В. Кучер); Появлявся (отаман) цілковито несподівано серед переповненого народом ринку, починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх; грабував, палив, збирав здобич — і щезав одразу, мов у воду падав (Г. Хоткевич). як у во́ду пірну́ти (шубо́вснути). Другу добу працює без зміни, а Роман — як у воду пірнув (В. Бабляк); — А де ж він зараз, Марусю, внучок мій? — Ще ж коли сніг був, написав і як у воду шубовснув<

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (я́сно́го) не́ба впав (уда́рив) над ким—чим і без додатка. Щось несподівано, раптово прозвучало, пролунало, трапилось і т. ін. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка); — Пробачте, — наче грім з ясного неба ударив над Павловою головою: нечутно по килимі підійшла Людмила. — Я вас заставила ждати (А. Головко).

як (мов, ні́би і т. ін.) з мо́сту впа́сти. Зникнути безслідно; пропасти. Оце пропав — як з мосту впав (Укр.. присл..).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) з не́ба впа́сти (звали́тися). 1. Несподівано, зненацька з’явитися. Кортить Зеневі глянути, який то улов у того хлопчини. І, мабуть, глянув би, та ніби з неба впали два жандарми (Є. Куртяк); (Любов:) Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали! (Леся Українка); — Звідки ви? Неначе з неба впали... От не сподівався! — здивувався суддя, важко підводячись з місця (М. Старицький). 2. Не усвідомлювати того, що зрозуміле для всіх. (Горлов:) Ти що, з неба впав? Командир танкового корпусу хто у нас? Балда, дурень. Тому його й побили (О. Корнійчук). (як (мов, на́чеб і т. ін.)) з мі́сяця впа́сти (звали́тися). — Та він що, з місяця впав? Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (А. Головко); — Були й золоті цяцьки,— лукаво грає бровами і віями жінка. — Ти бачиш! І що ви з ними зробили? — переходить на півшепіт лісник. Олена так глянула на

як у о́ко впа́сти, зі сл. схо́жий. Дуже, точно, абсолютно. Дочка в неї уродилася схожа,— як у око впала,— на того чумака-кремеза, що ото її батька покійного питав (Марко Вовчок).