ВІЧНІСТЬ

відійти́ / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон), уроч. Померти. Минуло п’ять років відтоді, як відійшов у вічність великий сонцелюб — поет-академік Максим Тадейович Рильський (З газети); Буде у Сурамі Велике свято — пам’ятник відкриють Незламній поетесі-войовниці (Лесі Українці), Що там у сон довічний відійшла (М. Рильський).

ка́нути у бе́звість (у небуття́, у ві́чність). Зникнути назавжди, безповоротно. Радісно розуміти, що книжки Юрія Шовкопляса в безвість не канули (З газети); Довкола панувала могильна тиша, немов земля вся канула в небуття (В. Гжицький).

на ві́чність. Назавжди, навічно. (Павло:) Все спродам і ранньою весною в Оренбурзьку губерню (губернію)... Банк грошей дасть, і я куплю там сто десятин на вічність (І. Карпенко-Карий).

піти́ у ві́чність. Зникнути, минути безповоротно. Віра в безвір’я, Золото й грязюка.., Сила і немічність,— Все тут (на кладовищі) уляглося, Все пішло у вічність (Я. Щоголів).

ці́ла ві́чність. Дуже багато часу. Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (О. Донченко).