ВІРА

без ві́ри і че́сті. Непорядний, нечесний. І де змальовано для нас Його героїв досить, Без віри й честі у ділах, З холодним серцем у грудях (М. Рильський).

бі́сової ві́ри. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. — Боягузи бісової віри! — гарячився Невкипілий.— Жаток полякалися! (А. Головко); — Ми йшли в ранішньому тумані. Бриг рипів і кректав, розсохлий і страшний. Бісової віри вітер ледве надимав паруси (Ю. Яновський).

ві́рою і пра́вдою, перев. зі сл. служи́ти, послужи́ти і под. 1. Віддано; щиро. — Нехай ясна пані візьме мене до себе за покоївку, я служитиму пані вірою й правдою (М. Старицький); Треба .. оправдати вибори, вірою і правдою послужити громаді (Панас Мирний); А та (сестра) не знає, чи цілувати, чи лаяти свого брата, який вірою і правдою догоджає панам і гне кирпу перед селянським родом (М. Стельмах). 2. Надійно, довго (про предмети, речі). — Сумка вірою й правдою служила мені всі ці роки і була добрим, надійним товаришем (А. Дімаров).

на ві́ру, перев. зі сл. жи́ти, сиді́ти і под. Без офіційного оформлення шлюбу. В селі більше десяти хат, де живуть на віру. І живуть же люди. Не гірш від шлюбних, хазяйнують, статок мають (М. Коцюбинський); Образливо було думати, що якійсь Варці він вірить більш, аніж їй, своїй нареченій, ба навіть — дружині своїй, тільки й того, що не вінчаній; дружині — на віру (А. Головко); Зі своєю ж дружиною Матвій жив на віру, твердо вирішивши, що так йому буде спідручніше: невінчана жінка таки побоїться з кимось скочити через пліт (М. Стельмах).

не дійма́ти / не дійня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити комусь, чомусь. (Домаха:) Даруй мені, коли я тебе образила… Тільки серце моє болить і не діймає віри ніколи (М. Старицький); Сам собі віри не діймаю: ніколи я не сподівався знайти в цьому селюкові такої гарячої жаги до науки (С. Васильченко).

не йня́ти / не пойня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь. — А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Нечуй-Левицький); Почав я поясняти бабам, по що я приїхав і що то за машина, але де там! Не ймуть віри, все своє плещуть (М. Коцюбинський). ві́роньки не йня́ти. У ворота хтось возом уїжджає. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братічок ріднесенький! (Марко Вовчок). йня́ти / пойня́ти ві́ри. — Хі! Та я Грицькові йму віри більше, ніж собі! Коли мені вірите, то йому й поготів! — одказав він (Б. Грінченко); Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри (Панас Мирний).

си́мвол ві́ри. Переконання, світогляд, погляди. Народ не може не хотіти миру, бо мир є основою його політичного символу віри (З газети).