ВІНЕЦЬ

вести́ до вінця́ кого. Одружуватися з ким-небудь. Скільки-то перегоріло у його серці огню од того несказанного жалю, що інший перед його очима взяв да й веде її до вінця (П. Куліш).

іти́ / піти́ до вінця́. Одружуватися. Так спали довгими ночами по хатах і клунях старші степові дівчата з хлопцями на досвітках. Аж поки не йшли до вінця (Т. Масенко); Після Великодня .. і до вінця підемо (М. Стельмах).

ла́вро́вий віно́к. Слава, почесті. Тяжко ж йому (Шевченкові) на чужині І в вінку лавровім... (Пісні та романси..); (Убийбатько:) Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (І. Микитенко); Полохати старих жінок, Возитися з дітками — І на лавровий свій вінок Покласти вічні плями? (О. Мисик); ла́вро́вий віне́ць. Там у любім ріднім краю Стан падлючий поступає, Конкурс надто вже великий На брудний вінець лавровий (Леся Українка).

ста́ти / става́ти під віне́ць з ким і без додатка. Обвінчатися, одружитися. — Уперше ви приходили до мене радитись, Іване Семеновичу, коли небіжчиця .. тільки-но мала ото стати з вами під вінець? (Ю. Яновський); Коли майбутнє подружжя уже мало стати під вінець — традиція ця була тоді ще міцна, — місцеві духовні власті категорично відмовилися його звінчати, бо за святцями Михайло Тютюнник і Ївга Буденна були родичі (Григір Тютюнник); // Вінчатися. стоя́ти під вінце́м. Чом її грім не вбив або земля не запалася під нею, коли вона стояла під вінцем! (Марко Вовчок).