ВІКОВІЧНИЙ

ві́чний (вікові́чний) спо́кій. 1. Смерть. І терпеливо душа старої, пориваючись до Бога, не просила чуда, не думала про рай, а тільки ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай Він пошле їм просте селянське щастя, а їй хоч і зараз вічний спокій (М. Стельмах). 2. За релігійними уявленнями — спокійне життя в раю після смерті. — Через два тижні жди нас .. Та часом не зрадь нас. Тепер тікай та держи язик за зубами. Подайте милостинку Христа ради, за вічний спокій своїх родителів (батьків) (І. Нечуй-Левицький); Одарка .. радила брати всього ..— Мій покійний тато, царство їм небесне, вічний спокій душеньці, бувало часто їздили, пакувались добре й казали: “Їдеш на день — бери харчів на тиждень” (М. Лазорський).

по вікові́чні віки́, уроч. Назавжди, навічно. Ми українці, спрадавна й по віковічні віки В землю свою коріньми, наче дуби, вросли (В. Бичко).