ВІДЧЕП

на відши́бі (на відче́пі). 1. Осторонь, далеко, на певній відстані від чогось. Лікарня стояла на відшибі, острівцем, оточеним давно пересохлими болотами (М. Олійник); Далі, зовсім на відшибі, темніли старенькі жалюгідні юрти бідарів (З. Тулуб); — Єзус-Марія! — крикнула Гризельда. — А ми ж тут живемо на одшибі од Польщі, в цих диких степах! (І. Нечуй-Левицький); — Хата, яку так і не встиг добудувати Антон Кужель, стояла на відчепі, під самим сосновим гайком (П. Панч); Хоч які широкі зв’язки з світом мали ці люди, але вони жили якось на відчепі, ніби на далекому острівці (Іван Ле). 2. Окремо, ізольовано від інших, не разом з усіма. Як сталося, що Іванченко, здібний шахтар, опинився на відшибі молодіжного трудового колективу? (О. Донченко).