ВІДТАНУТИ

відта́нути (відійти́) се́рцем (душе́ю). Перестати сердитися, гніватися, ображатися на кого-небудь. Тато уже перегорів, відтанув серцем (А. Дімаров); Навіть в цей вечір, коли її руки так трепетно брали свій атестат зрілості та срібну медаль, не стала дочка по-справжньому веселою, не відтанула душею, не забула, видно, вчорашньої сварки з ним (О. Гончар); Допитливих очей Чучка Олексій не витримав і ще густіше почервонів. — Говори, — трохи відійшовши серцем, зажадав секретар райкому (В. Логвиненко); // Стати добрішим, чуйнішим. Уснопкувала.., як на виставку,— моторна в’язальниця. І — чого раніш майже не було — раптом відтанув душею, ворухнулося в ньому щось тепле, родинне (О. Гончар). відта́нути в душі́ у кого. Видно, щось відтануло в душі у Васькова, що він вирішив заговорити з Варварою (Л. Первомайський).