ВИТОЧИТИ

ви́точити кров з кого—чого. Знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь. “Виточить він усю кров з рідної України, щоб запагубити її навіки, щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”,— думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І. Нечуй-Левицький); — Я б тобі утер маку,— думав він,— коли б москаль не виточив з мене крові (М. Коцюбинський).

ви́точити сльо́зи з оче́й чиїх, кого. Своїми вчинками, поведінкою змусити кого-небудь страждати, довести до плачу. А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (О. Стороженко); Вона кинулася була розважати Пріську, .. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний).