ВИСЛИЗАТИ

вислиза́ти / ви́слизнути з рук чиїх, кого. 1. рідко кому. Поступово зникати, зменшуватися, втрачатися. — А ви ж казали, у добрі, у злагоді живе Тодоська! — То воно так... у достатках... а тільки всі бачать, як воно їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дніпрова Чайка). 2. Не діставатися кому-небудь. Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина (О. Гончар). вислиза́ти з-під рук. А друкарня вислизала з-під рук жандармів, знов і знов оживала — в дев’ятому, в десятому, в дванадцятому роках (В. Близнець). 3. Спритно втікати від кого-небудь, рятуючись. Так, досі йому щастило, вислизав з їхніх (ворожих) рук, не боявся смерті (Д. Бедзик); (Данило (легко відітхнув):) А скажіть, пане сержанте, коли можна знати, за ким (кого) ви шукаєте? (Вронський:) Я вже сказав — за арештантом, що вислизнув з наших рук. Та н