ВИПУСКАТИ

випуска́ти / ви́пустити ві́жки з свої́х рук. Поступатися владою, керівництвом. Онися Степанівна, як стара господиня в домі, й не думала випускати з своїх рук господарських віжок (І. Нечуй-Левицький); З’явилась розгубленість. Доктор Гуль зорієнтувався, в чому річ, і вирішив не випускати віжок з своїх рук (Л. Дмитерко).

випуска́ти / ви́пустити з по́ля зо́ру кого, що. 1. Переставати бачити кого-, що-небудь. Вони (Іван Ілліч та Ада) впізнали мене, всміхнулись так, наче тільки мене й хотіли бачити отут, усамітнившись, і я, ступивши два кроки назад, уже випустив їх із поля зору (Є. Гуцало). 2. Переставати стежити за ким-, чим-небудь; послаблювати увагу до кого-, чого-небудь. Пан Кшивокольський ніколи не випускав Олекси Довбуша з поля зору (Г. Хоткевич). 3. що. Не враховувати чого-небудь, забувати про щось. Нероздільну єдність об’єктивного і суб’єктивного, історичного і психологічного, епічного і ліричного моментів аж ніяк не можна випускати з поля зору (Л. Новиченко); — Докія Миколаївна не могла зовсім випустити з поля зору тонких психологічних особливостей складної натури свого сина (З газети).

випуска́ти / ви́пустити з рук. 1. що. Втрачати що-небудь, не вміти скористатися чимсь. — Ми через свою недалекоглядність випускаємо з рук землю, випускаємо час і переходимо на прокисле чиновницьке життя і харчі (М. Стельмах); — Невже оце мені й не їхати?.. Як! Щоб я випустив із рук таку оказію? (М. Коцюбинський); — Замаху не робимо ні на кого, хочемо тільки не випустити з рук свого (М. Лазорський). 2. кого. Відпускати кого-небудь, давати можливість піти від когось, залишити когось. Фірма “Поляк” на Довгій вулиці дійсно була фірмою дуже оперативною. Вона не випускала з рук жодного покупця, поки його не задовольнить (Переклад С. Масляка); — Ти думаєш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу випущу з рук? Чорта з два кому після мене дістанешся! (П. Куліш); // Постійно тримати біля себе. Стара як обійняла її (панночку), то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Марко Вовчок). 3. тільки недок., із запереч., чого. Весь час, пос

випуска́ти / ви́пустити з ува́ги (прост. з ви́ду) що. Забувати про що-небудь, не враховувати чогось. Автор, стоячи на тій точці зору, що проблема перекладу — лінгвістична проблема, і випускаючи з уваги, що це насамперед проблема мистецька, ігнорує .. особливості художнього перекладу (М. Рильський); Побачивши його за сорок верст від Троянівки, Оксен жахнувся: закрутить старого війна, пропаде чоловік, бо ж він далі Беєвої гори ніде не був. “І як же я не помітив? Зовсім з виду випустив”,— докоряв себе Оксен (Григорій Тютюнник).

випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П. Загребельний); Її взяв острах: адже вона лишилася віч-на-віч з цим самотнім, дикуватим парубком. Смирний-смирний, а дивись і випустить пазурі (В. Речмедін); Люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили... (Т. Шевченко).

ви́пустити / випуска́ти з о́ка (з оче́й) кого, що. 1. із запереч. Постійно бачити кого-, що-небудь, спостерігати за кимсь, чимсь або весь час дивитися на когось, щось. Де по дорозі, де полем, по пояс загрузаючи в снігу, котили вони (червоноармійці) поперед себе дерев’яне колесо, залишали за собою тонку нитку телефонного кабеля. Він одразу ж поринав у сніг, доводилось ловити його на рогульки, щоб не випустити з очей (Ю. Збанацький); Вона що-небудь робить, а він, підперши руками кучеряву голову, не випускає її з очей (Марко Вовчок). 2. Послабити увагу до кого-, чого-небудь. Боговіз шпарко затягнувся димом, голос його підупав, послабшав: — Випустили його (Степана) з ока.. (Ю. Бедзик).

ви́пустити / випуска́ти в світ що. 1. Створити що-небудь. І даремно по ночах .. гупали дзвіниці, щоб люди рятували панський хліб чи оселі. Люди залишалися самі по собі, а вогонь теж сам по собі, неначе його й не рука людини широко випустила в світ (М. Стельмах). 2. Видати, опублікувати, надрукувати. Дозволяю собі піднести Вам на спомин частину своїх творів, що довелося до сього часу випустити в світ окремим виданням (Панас Мирний); І. Я. Франко випустив у світ цілу низку солідних наукових праць (З журналу).

ви́пустити / випуска́ти кишки́ з кого, кому, зневажл. Зарізати, заколоти, убити кого-небудь. Бився він (бугай) люто, не розбираючи; на людину наскочить — людину вб’є, на кабана — кабану кишки випустить (І. Муратов); — Ти ще мені ниньки скажи. Я з тебе льотом кишки випущу! — визвірився бандит і рвонув з плеча карабін (М. Стельмах); — Скажіть вашому синові, якщо він ще наважиться дражнити мого собаку, я випущу з нього кишки! — гнівно кричав розлючений Максим (Ю. Мокрієв); — А той почав лаяти проклятого Мину із криком: “Рятуйте, кишки випускає!” — упав у калюжу (О. Довженко). ви́пустити те́льбухи (ба́ндури). — Ой ти, жебраче нещасний! — заревів придушено Жменяк, націлившись вилами палієві на живіт. Я з тебе тельбухи випущу! (М. Томчаній); Кричав Марусяк і грозив, що бандури випустить кожному, хто лиш буде мішатися не в своє діло (Г. Хоткевич).

в одне́ (одно́) ву́хо впуска́ти / впусти́ти, а в дру́ге випуска́ти / ви́пустити. Неуважно слухати, не реагуючи або легковажно ставлячись до сказаного ким-небудь. — Що ж, як ти далі і все позабуваєш?..— А про ту заморську нісенітницю, то я в одно ухо впускала, а в друге випускала, та й зовсім-таки не знаю (Марко Вовчок); Дітвора весело лементувала, біжучи босоніж по нерозталому снігу, а звичні материнські погрози вона давно вже в одне ухо впустила, а в друге випустила (З газети).

не ки́дати слів на ві́тер. Не говорити що-небудь безпідставно, безвідповідально, необґрунтовано; бути обов’язковим. (Кембель (до Джонатана):) Не бійсь, я слів не кидаю на вітер (Леся Українка); Глухов добре знав секретаря обкому. Він слів на вітер не кидає (І. Рябокляч). випуска́ти слова́ на ві́тер. Відомо всім, що Пронька не звик випускати слова на вітер (О. Донченко).