Фразеологічний словник української мови
ВИПЛИВАТИ

виплива́ти / ви́плисти на чи́сту во́ду. Ставати відомим. Не все випливло на чисту воду, але й за те, що розкрилось, довелося .. постояти прив’язаному до стовпа ганьби (М. Стельмах).

виплива́ти (вирина́ти) / ви́плисти (ви́ринути) на пове́рхню. 1. Ставати відомим (про те, що приховується). Почував (Павло), що як тільки заговорить, то недавнє минуле одразу випливе на поверхню і він знову опиниться душею в тому проклятому таборі (В. Кучер); Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду. Дещо він, звичайно, намагався прикрасити, але робив це так невміло, що правда, нарешті, випливла на поверхню. Товариші підняли його на глум (О. Гончар). 2. чого і без додатка. З’являтися де-небудь. Рафаїл якось автоматично виринув на поверхню, коли Аркадієві треба було позичити грошей (Ірина Вільде).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВИПЛИВАТИ


матиме такий вигляд: Що таке ВИПЛИВАТИ