ВИПИТУВАТИ

випи́тувати ро́зуму у кого і без додатка. Дізнаватися про що-небудь у когось або перевіряти чию-небудь обізнаність у чомусь. — Де ви мене в лісі бачили? Де? — з викликом глянув на полісовщика.— Дурний ти, мов колода, а не журишся. Гадаєш, розуму випитую? Ви біля мене вже порожняка мчали (М. Стельмах).