ВИПИРАТИ

випира́є дух, безос. Дуже важко дихається. Душить її, під серце підступає, у грудях давить, дух випирає... (Панас Мирний); Холодний поміст давив мою щоку, перед очима я бачив чобіт, великий, мокрий, а на мені вага — коліна, руки, аж випирало дух... (М. Коцюбинський); Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, а в горлі щеміло (Григорій Тютюнник).